Колекція

[Фауст]

Олександр Аксінін

  • [Фауст]   2
  • [Фауст]   3
Основна інформація
ID
Г-IV-4576
Автор
Олександр Аксінін
Назва
[Фауст]
Дата створення
1984
Техніка
офорт
Матеріал
відбиток на папері
Розміри (висота x ширина, см)
9.8 x 7.8
Інформація про автора
Автор
Олександр Аксінін
Роки життя
1949–1985
Країна
УРСР
Біографія
Олександр Аксінін – художник-графік, один із найяскравіших представників львівської нонконформістської культури. Художник народився 2 жовтня 1949 року у Львові в родині військового картографа і працівниці-службовця львівської залізниці. Художню освіту почав здобувати у вечірній художній школі (1963–1966, Львів). У 1967–1972 роках продовжив навчання в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова за спеціальністю «Графіка». Після його закінчення служив у Радянській армії, де брав участь в оформленні експозиції військово-історичного музею. У 1974–77 роках працював художником-дизайнером у проектно-конструкторському бюро. Від 1977 року залишив офіційну службу і зайнявся виключно творчістю як вільний художник. Квартира Аксініна і його дружини, письменниці і художниці Енгеліни (Гелі) Буряковської (1944–1982), стала одним із осередків львівського неформального мистецтва, тут же проводилися і перші квартирні виставки. Олександр і Геля були добре знайомі з діячами культурного андеґраунду Москви і Ленінграду, зокрема, з Дмитром Пріговим, Віктором Кривуліним, Іллею Кабаковим та ін. У них також були дружні стосунки і з прибалтійськими художниками, зокрема, Тинісом Вінтом, з яким Олександра пов'язувало особливо глибоке творче взаєморозуміння, та польськими. Від 1974 року Аксінін брав участь у групових виставках; 1979 року його перша персональна виставка була організована в Таллінні при сприянні художника Тиніса Вінта. На початку 1980-х поет Віктор Кривулін допоміг провести кілька «квартирних» виставок художника в Ленінграді і Москві. 3 травня 1985 року, повертаючись з Таллінна, Олександр Аксінін загинув в авіакатастрофі над Золочевом неподалік Львова. Художник за життя створив 343 офорта, близько 200 листів нетиражної графіки (малюнків аквареллю, тушшю і гуашшю, в тому числі виконаних на відбитках офортів), і п'ять живописних робіт. 27 томів щоденників художника за 1965–1985 роки містять понад 200 ескізів і велику кількість малюнків-ідей, частково вони є у відкритому доступі на персональному сайті художника. У 2015 році серію офортів «Босхіана» Олександра Аксініна було включено до постійної експозиції Арт-центру Ієроніма Босха в м. Гертогенбос у Нідерландах. Твори зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Естонському художньому музеї та у Національному художньому музеї України. У 1981 році Олександр Аксінін написав свою лаконічну автобіографію для статті Віктора Крівуліна, де він свідомо протиставив свій внутрішній світ зовнішнім подіям, а факти біографії поєднав із власним художнім та метафізичним досвідом: 1949 року начебто російська людина народилася в начебто європейському місті Львові. Православний. 1972 рік – диплом Поліграфічного інституту, за фахом графік. 1977 рік – 1-ше одкровення з супутнім відчуттям часу. 1981 рік – 2-ге одкровення з супутнім відчуттям вічності. 1979 рік – перша персональна виставка в Таллінні. 1981 рік – друга в Польщі. Все.
Опис роботи
Творчому світу Олександра Аксініна характерна згущена інтелектуальна атмосфера, сповнена «кодами естетичної інформації». Численні офорти Аксініна – це мініатюрні «філософські есе», втілені в складні системи образотворчих і літературно-словесних текстів.
Робота останнього періоду творчості художника. Назва «Фауст» не вказана на офорті, але зафіксована у щоденнику О. Аксініна.
Двофігурна композиція на темному тлі. Пара оголених коханців, що застигли в обіймах, представлена як скульптурна форма, де жіноча фігура, обернена спиною,  розсипається внизу кам’яними брилами.
У такий спосіб художник ілюструє трагічний вислід кохання між доктором Фаустом і Гретхен (Маргаритою) у п’єсі Й. В. Ґете «Фауст». Парадоксальний образ руйнівних обіймів віддзеркалює трагедію Фауста, який «бажаючи добра, несе зло». Художник передає цю ідею простим, але дуже містким візуальним оксимороном.
 
Надписи та символи
Справа внизу під відбитком авторський підпис: «Аксінін, 84»