Назад

Святий Вацлав зі святим Вітом

Франц Антон Палько

  • Святий Вацлав зі святим Вітом 2
  • Святий Вацлав зі святим Вітом 3
Основна інформація
ID
Ж-335
Автор
Франц Антон Палько
Назва
Святий Вацлав зі святим Вітом
Дата створення
XVIII ст.
Країна
Австрія
Техніка
олійний живопис
Матеріал
полотно олія
Розміри (висота x ширина, см)
37.5 x 34.5
Додатково
Інформація про автора
Автор
Франц Антон Палько
Автор мовою оригіналу
Franz Anton Palko
Роки життя
1717–1766
Країна
Австрія
Біографія
Франц Антон Палько був одним із найбільш обдарованих та успішних послідовників Пауля Трогера. Художник народився у Вроцлаві, однак його сім’я переїхала у Братиславу. Талант митця оцінив єпископ Оломоуця Фердинанд Юліус фон Троєр, який запросив його працювати у свою резиденцію. Оскільки єпископ переїхав у Брно, Палько був вимушений поїхати разом з ним. Після смерті патрона художник покинув місто і спершу переїхав у Дрезден, а згодом у Відень. Палько був одним із ключових представників пізнього бароко в Центральній Європі. Хоч художник спеціалізувався насамперед на портретах, однак виконував і вівтарні композиції. Сучасники високо цінували роботи Палько, особливо портрети, за колористичну та експресивну манеру письма.
Опис роботи
На цьому невеликому боццетто, виконаному як ескіз до бічного вівтарного образу в каплиці Віднайдення святого хреста у Празі, зображено святих Вацлава та Віта. Святий Віт стоїть навколішки на хмарі та тримає в руках свої традиційні атрибути – Святе Письмо і півня. Над його головою ангел, який приніс пальмову гілку – символ великомучеництва. Нижче, в образі святого воїна в латах, зображений святий Вацлав, якому один з ангелів передає списа. Твір виконаний у характерній для художника експресивній і пастозній манері. Він належить до пізнього періоду творчості художника, коли той повернувся у Відень. Також у колекції ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького зберігається олійний ескіз до іншого бічного вівтаря, на якому зображено Святу Терезу зі Святим Франциском.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького