У XVII ст. поховання визначної шляхетської особи супроводжувалося церемонією, в якій визначальну роль виконував портрет небіжчика. Натрунні портрети малювалися "ad vivum" (як живий) на срібній, мідній або бляшаній пластині. Вони мали шестикутну форму, що було зумовлене їх розміщенням на торці труни. У XVII ст. це була строго шестикутна форма, у XVIIІ ст. – в основі залишається той же шестикутник, що набуває ускладненого барочного профілю. Першою вимогою у таких портретах була якомога більша схожість його з портретованою особою. Маляр не мав права ідеалізувати, його завданням була детальна передача індивідуальних рис особи. На портреті змальовано обличчя жінки – людини сильного і владного характеру. Її повновидне, рум’яне обличчя, наближене до глядача, сповнене життєвої енергії. Гордий погляд з-під карих очей, ніби у посмішці складені вуста та міцно поставлена голова підкреслюють самовпевненість зображуваної. Реально змальовані декоративні прикраси: дорогі сережки у вухах, низки перлів на шиї, егрет у волоссі. Лише обрамлення портрету говорить про його епітафійне призначення. Білецький вважає, що зображувана жінка нагадує Софію Радзивілл, яку змалював В. Кліковський у 1740 р. (ЛІМ).