Ескіз до монументального розпису

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Ж-8203
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз до монументального розпису
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: авторська техніка
Матеріал: ДВП
Розміри (висота x ширина, см): 15.5 x 115

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Ескіз монументального розпису, що складається з серії взаємопов’язаних епізодів-сюжетів з тогочасного сільського господарства (молочна ферма, сучасне рослинництво, старе і нове – «селянка з серпом і комбайнер», тваринництво в гірському регіоні, сільське господарство в азійській частині СРСР, селянська родина, свято врожаю, хід на косовицю, пейзаж з коровою). Як і в інших ескізах, Василь Польовий розбудовує не виключно робочий, але й відпочинковий контекст, де поруч зі змалюванням механізації процесів та наукомісткої трансформації є майже елегійні сцени на межі краєвиду та пасторалі (крайня права частина). Відзначимо, що образи сучасників, які працюють у цій царині народного господарства, трактовано як конкретизовано, так і узагальнено (образи працівників радше нагадують селян з плакатів «Вікна РОСТА» Володимира Маяковського, відомі образи з полотен Казимира Малевича чи Анрі Матісса). Важливо, що у випадку конкретизації, навіть певної портретності селянки з серпом та комбайнера поруч, з впізнаваними атрибутами останнього (характерної форми «штурвала»), жінка трактована з певною гумористичною стилізацією. Її вбрання відсилає до псевдоантичної стилістики, а зачіска селянки – модельна стрижка з проділом, радше надає цьому образу певного комізму. Однак загальна врівноваженість композиції, м’який колорит та гармонійна оповідальність створюють спокійну, проте не надмірно героїзовану розповідь про людей, які працюють у різних регіонах, природних ландшафтах та кліматичних поясах.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького