Назад

Баба в хустці

Ярослава Музика

  • Баба в хустці 2
  • Баба в хустці 3
Основна інформація
ID
ФМз-Г-IV-106
Автор
Ярослава Музика
Назва
Баба в хустці
Країна
СРСР
Техніка
офорт
Матеріал
папір
Розміри (висота x ширина, см)
20.1 x 16.1
Додатково
Інформація про автора
Автор
Ярослава Музика
Роки життя
1894–1973
Країна
Австро-Угорська імперія, УРСР, тепер Україна
Біографія
Ярослава Музика (Стефанович) народилася в містечку Залізцях на Тернопільщині 10 січня 1894 р. Померла 24 листопада 1973 р. у Львові. Це мисткиня різнобічних вподобань і таланту. Вона зверталася до графіки – ліногравюри, деревориту, сухої голки, монотипії; живопису – олії, темпери, гуаші, енкаустики; мозаїки й емалі, малюнків на склі, видряпування на золотій чи срібній фользі, батіка, тиснення по шкірі, карбування на металі. Навчалася рисунку і живопису у Вільній академії Л. Підгородецького у Львові, в Академії А. Лота в Парижі. У 1928 році стажувалася як реставратор у Центральній Державній реставраційній майстерні І. Грабаря в Москві. Працювала в Національному музеї в реставраційній майстерні. Ярослава Музика була однією із засновників української громадської мистецької організації Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), що діяла у Львові 1931–1939 рр. Художниця засвоїла нелегку техніку випалення емалевих виробів, відвідуючи заняття Марії Дольницької, які вона проводила у Львові у 1937 р. Крім цього, самостійно навчалася за французькими і німецькими посібниками з емальєрства. Мисткиня працювала в техніці насипної (живописної, розписної) та перегородчастої емалей. Улюбленими темами її емалевих робіт були гуцульська демонологія, поганська міфологія, вірування давніх слов’ян, за творчістю Т. Г. Шевченка, зображення тварин, жіночих портретів.
Опис роботи
Чорно-білий відбиток по центру аркуша. Зображена жінка у хустині.
Надписи та символи
Під зображенням праворуч авторський підпис олівцем: «Музика Яросл.». На звороті по верхньому краю олівцем: «Я. Музика. “Баба в хустці” № 373».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького