Поряд з портретами міщан та шляхти значне місце в українському живописі займали зображення духовних осіб. Їх малювали за канонічною схемою в костюмі духовного сану певного рангу. У портретну галерею вводили зображення видатних церковних діячів: митрополитів, архієпископів, представників духовної еліти. Часто роботи писали у стриманій кольоровій гамі, без надмірної декоративності, наділивши їх особливою виразністю та увагою до облич і характерів зображуваних. З темного фону виступає поясне зображення невідомого в церковному одязі з рукою на грудях, що вказує на хрест. Наприкінці XVIII ст. портрети ієрархів підлягають змінам, що відбулись у живописі, поступово втрачають свою монументальність, декоративність, величну замкненість. На портреті яскравими елементами виступають обличчя і рука з білим мереживним манжетом. За своїм духом це світське зображення, що відрізняється глибиною розкриття образу.