Погруддя дівчини

Станіслав Казімєж Островський

Основна інформація

ID: С-I-1966
Автор: Станіслав Казімєж Островський
Назва: Погруддя дівчини
Дата створення: 1909
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив поліхромія
Матеріал: гіпс
Розміри: 40 x 48 x 27.4 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя

Інформація про автора

Автор: Станіслав Казімєж Островський
Автор мовою оригіналу: Stanisław Kazimierz Ostrowski
Роки життя: 1879–1947
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща, Франція, США
Біографія: Станіслав Казімєж Островський (8.05.1879, Варшава – 13.05.1947, Нью-Йорк) – львівський скульптор, син відомого скульптора Казімєжа Вітольда Островського. Народився у Варшаві. Після смерті батька хлопця перевезли до Львова, де він виховувався у діда Юзефа. Після закінчення гімназії Франца-Йосифа I у 1894–1895 рр. студіював у Художньо-промисловій школі на відділенні рисунка, моделювання і декоративного живопису. У 1895–1897 і 1899–1900 рр. навчався скульптури в Краківській академії красних мистецтв у А. Дауна і К. Лящки. У 1898–1899 рр. завдяки стипендіям від львівського магістрату та Крайового відділу продовжив здобуття фаху в Римі та Флоренції в майстерні Аугусто Рівальти.
У 1899–1901 рр. жив у Варшаві, де став співзасновником літературно-мистецького журналу «Химера». У 1899 р. у Львові експонував перші твори – портретні плакетки й погруддя. У 1901 р. одружився з відомою польською поетесою Броніславою Едмундою Бжезінською. У варшавський період створив численні портрети художників і літераторів, в окремих із яких помітні інспірації італійського Ренесансу. У 1902–1905 рр. проживав у Львові, де відкрив майстерню спочатку в готелі «Європейський», а згодом у будинку Яна Ґвальберта Павліковського на вулиці Третього травня (нині – Січових Стрільців), 5. У грудні 1902 р. організував у Львові свою першу персональну виставку, на якій експонував 13 погрудь і портретних медальйонів, виконаних у гіпсі, тонованому під бронзу. Критика схвально відгукнулася про твори молодого скульптора і відзначила їх модерністську, сецесійну стилістику. «Він є модерністом до мозку кісток, – зауважував З. Сарнецький у «Львівській газеті» (1903), – уважно вдивляється вглиб портретованої особи».
У 1903 р. С. К. Островський викладав скульптуру у Львові в приватній школі художника Станіслава Батовського-Качора. Працював у галузі портретної пластики. У березні 1904 р. долучився до львівської виставки «Групи чотирьох». Навесні 1905 р. експонував нові твори в салоні львівського Товариства шанувальників красних мистецтв. Восени 1905 – на початку 1906 рр. відбулася друга львівська персональна виставка митця.
Твори скульптора 1903–1906 рр. позначені впливами О. Родена, рисами символізму та сецесії. Їм притаманні асиметрія, композиційні скорочення, вертикалізм, виразність силуетів, тектонічність. У низці робіт спостерігаємо синтез засобів художньої виразності живопису та скульптури, поліхромування, ефект «non finito», афектацію рухів, різкі заглиблення і виступи поверхні. Окремі скульптури, експоновані на персональній виставці С. К. Островського 1905–1906 рр., засвідчують перехід від сецесії до раннього експресіонізму. Доробок скульптора у царині монументальної пластики формує конкурсний проєкт нового фонтану Богородиці на початку Гетьманських валів (нині – проспект Свободи) й надгробок Петра Хмельовського на Личаківському цвинтарі.
У травні 1906 р. С. К. Островський переїхав зі Львова до Мюнхена. У 1906–1913 рр. жив у Парижі, де в 1910 р. заснував Товариство польських митців. З 1913 р. працював у Варшаві. У 1938–1939 рр. – в Італії, з 1941 р. – у Нью-Йорку. Помер у Нью-Йорку у 1945 р.

Опис роботи

«Погруддя дівчини» (1909) зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького належить до зрілого паризького періоду творчості митця. Образ позначено меланхолійністю, мрійливістю, задумою, відображеними в обличчі із заплющеними очима, плинності ліній, млосно відкинутій голові. Особливістю роботи є синтез неоренесансної стилістики, помітної у вивершеному моделюванні об’ємів, чіткій тектоніці, типажі, формі декольте й орнаментах, та сецесійної емоційної екзальтованості, асиметричності, вишуканості силуету, декоративного потрактування волосся і бганок вбрання. З естетикою символізму твір споріднюють поєднання ліризму та втамованої тривоги, недомовленість, сприйняття візуального образу як єднальної ланки між «світом ідей і світом речей» (Е. Кассірер), матеріальним і духовним, явним і прихованим, пізнаним і непізнаванним рівнями буття.

Надписи та символи

Ззаду підпис і дата: «Ostrow / 1909».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького