Вперше роботу під назвою La Predica in Piazza Пінеллі виконав у серії Costumi di Roma в 1815 р. для альбому Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte (New Collection of fifty picturesque costumes engraved in strong water), виданому в 1816 році у видавництві Nicola de Antoni impresse, Ignazio Pavon Offre e Dedica, Roma 1816 (перевидано у 1817 р.). У львівській гравюрі на відміну від першого її варіанту менше уваги приділено архітектурним деталям, а перед проповідником менший натовп людей. Натомість сам монах-капуцин, що виголошує проповідь на подіумі і притримує рукою хрест з Розп’яттям, показаний переконуючим експресивним оратором (на відміну від попередньої гравюри, де проповідник – спокійний монах-старець). Обабіч нього клячуть двоє братів-капуцинів з каптурами на головах, які тримають в руках ліхтарі з лампадами. Справа – захоплена проповіддю екзальтована публіка, де представлені люди різних станів, а на першому плані – безногий каліка. Робота виконана легким, швидким рисунком, розфарбована контрастними акварельними фарбами, де автор активно використовує коричневий та світло-сірий кольори, лише фігури справа розмальовує яскравими кольорами. Ченці-капуцини – Орден Братів Менших Капуцинів (Ordo Fratrum Minorum Capucinorum) – католицький орден, що відділився від францисканців у XVI столітті. Капуцини відзначалися доброчинністю та аскетизмом. Їхній одяг складався з коричневого габіту (англ. soutane) з пришитим до нього каптуром, мотузки з вузлом на поясі (символ непорушності обітниць), сандалів на босоніж.