Адам Дідур як Мефістофель з «Фауста» Шарля Ґуно

Казимира Малачинська-Пайздерська

Основна інформація

ID: С-I-407
Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Назва: Адам Дідур як Мефістофель з «Фауста» Шарля Ґуно
Дата створення: 1911
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 50 x 40 x 25

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Автор мовою оригіналу: Kazimiera Małaczyńska-Pajzderska
Роки життя: 1879–1959
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща
Біографія: Казимира Малачинська-Пайздерська (4 березня 1879, м. Бучач, нині Терноп. обл. – 12 квітня 1959, м. Познань, Польща) – скульпторка і малярка, одна із найбільш яскравих представниць жіночої творчості на львівських теренах. Мисткиня народилася в Бучачі у родині Геллерсперг-Геллерів. У 1897 р. (за іншими даними – у 1903 р.) вийшла заміж за Мар’яна Антонія Малачинського. Навчання художниця розпочала у 1898–1900 рр. з відвідування публічної зали рисунка і скульптури львівської Художньо-промислової школи та продовжила у 1901–1905 рр. у С.-К. Островського та А. Попеля у приватній школі С. К. Батовського, О. Августиновича та О. Рейхана. У 1906-му та 1908–1910 рр. (за іншими даними – у 1906–1913 рр.) К. Малачинська-Пайздерська навчалася у Парижі в популярних на той час Академії Колароссі та Академії Ґранд-Шом’єр в Е.-А. Бурделя і Ф.-М. Шарпентьє. У 1911 р. (за іншими даними – у 1913 р.) у Парижі вдруге вийшла заміж за історика мистецтва Нікодема Пайздерського. До 1913 р. свої твори підписувала «К. Малачинська» або «К. Геллер-Малачинська».
Саме навчання у мистецьких центрах Європи обумовило експерименти мисткині з формою, її натхненність імпресіонізмом О. Родена та заснованою на осмисленні античного спадку творчістю Е.-А. Бурделя. У 1909 р. вона дебютувала на виставках у Львові з портретами президента Львова Тадеуша Рутовського, польського поета-модерніста Яна Каспровича, письменниці Марії Левицької та іншими енергійно модельованими скульптурами. У 1910 р. в паризькому Салоні експонувала портрет Адама Дідура у ролі Мефістофеля і композицію «Сироти». Цього ж року у Львові на Загальній виставці польського мистецтва було представлено три гіпсові скульптури К. Малачинської-Пайздерської – ескіз «Сиріт», «Чоловічий торс» (імовірно, портрет живописця Тадеуша Прушковського), «Юнака у задумі» (1910). На Осінній виставці у Львові було експоновано вісім творів скульпторки, зокрема «Погруддя Добрусі Лесневич», портрет актора Адама Дідура в ролі Мефістофеля й «Погруддя філософа Казимира Твардовського» (1911). У 1911 р. на виставках у Львові К. Малачинська-Пайздерська представила «Погруддя Владислава Міцкевича» (1911), «Портрет Марусі Горецької з Міцкевичів» (1911), «Погруддя Гелени Більської (1911), «Портрет співака Фернандеза» (1911). Перед від’їздом зі Львова до Познані у грудні-січні 1912–1913 рр. експонувала дві гіпсові скульптури «Портрет Владислава Вітвіцького» та «Портрет пані П.». Успішною була участь мисткині у виставках, що відбулись у галереї Захента у Варшаві (1912) та Товаристві прихильників красних мистецтв у Познані (1915).
Мисткиня відома скульптурними портретами – жіночими, ліричними; і чоловічими, з увиразненням інтелектуального, творчого, вольового начала. Ознакою її індивідуальної манери стали психологізм, відтворення мінливих настроїв, за якими проглядає сутнісне, імпресіоністська живописна форма, асиметрія композицій, експресивний рух, імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, відлуння сецесії, модернізованої класики та архаїки. Утіленню творчих задумів слугували гіпс, мармур, бронза, в яких мисткиня створила десятки робіт, здебільшого голів, торсів та погрудь.
У роботах К. Малачинської-Пайздерської 1908–1912 рр. привертає увагу зрілість творчої манери, точність психологічних характеристик, достовірність відтворення індивідуальних рис. Гру світлотіні та зв’язок скульптури з середовищем забезпечують «живописність» абрисів, нечітка лінійність, невимушені нахили голів. Крім портретів та об’ємних композицій у 1908–1913 рр. мисткиня створила декілька рельєфів.
У царині живопису К. Малачинській-Пайздерській належать олійні портрети, квіткові натюрморти, краєвиди Львова, Волині та Італії, створені під впливом імпресіонізму.
З 1913 р. К. Малачинська-Пайздерська працювала у Познані, переважно у портретному жанрі. До цього періоду належать медаль Загальної Крайової виставки 1929 року і фігуративні барельєфи на пам’ятнику Найсвятішого Серця Ісуса Христа (1932, 1939).

Опис роботи

Композиція є портретом польського оперного співака, одного з найвидатніших басів межі ХІХ – XX ст. Адама Дідура в ролі Мефістофеля в опері «Фауст» Шарля Ґуно. Уродженець Сенькової Волі біля Сянока, майбутній співак 1894 року розпочав навчання у львівській Вчительській семінарії й водночас співав в університетському хорі. Брав уроки вокалу у професора консерваторії Галицького музичного товариства Валерія Висоцького – кращого педагога зі співу у Львові, якому майстерністю завдячували Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Олександр Бандровський, Миколай Левицький, Адам Оконський. Здобуття вокального фаху продовжив у знаменитого Франческо Еммеріха в Мілані. Оперну кар’єру розпочав у театрі невеликого італійського міста Пінероло в П’ємонті. В наступних сезонах виступав у Каїрі, Олександрії, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айресі. Після повернення до Європи був прийнятий до міланського оперного театру «Ла Скала». У 1908 р. Адам Дідур виконував провідні басові партії в операх «Фауст» Ш. Ґуно, «Мефістофель» А. Бойто, «Гугеноти» Дж. Мейєрбера у Великому міському театрі у Львові. Ймовірно, саме тогочасні театральні враження К. Малачинської-Пайздерської інспірували появу портретного твору. Першим кроком до втілення творчого задуму стало погруддя Адама Дідура (1910), експоноване у листопаді-грудні 1910 р. на львівській Осінній виставці з-поміж інших восьми новостворених скульптур. Семантичною основою роботи слугують популярні на межі ХІХ–XX ст. теми трансформації, людини й ролі, творчості як гри та гри як творчості. Поряд із портретним відтворенням уславленого оперного співака, аспектами художнього образу є притаманні Мефістофелю хитрість, підступність, солодкоголосість. Особливістю зображення є пластично-музична синестезія та зв’язок із театральною дією, візуалізований емоційною експресією і відкритістю в уявний сценічний простір. Роденівські інспірації творчості скульпторки засвідчує імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, що нагадує імпресіоністичний мазок. Характерними для творчої манери К. Малачинської-Пайздерської є гострота психологічної характеристики, динаміка та асиметрія пластичних мас.

Надписи та символи

На цоколі зліва підпис і дата: «K. Małaczyńska / 1911».

Портретована особа