Голова пана Л. (Зигмунта Лесневича /?/)

Казимира Малачинська-Пайздерська

Основна інформація

ID: С-I-636
Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Назва: Голова пана Л. (Зигмунта Лесневича /?/)
Дата створення: 1909 (?), за іншими джерелами – бл.1911
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 47 x 24 x 29

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Автор мовою оригіналу: Kazimiera Małaczyńska-Pajzderska
Роки життя: 1879–1959
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща
Біографія: Казимира Малачинська-Пайздерська (4 березня 1879, м. Бучач, нині Терноп. обл. – 12 квітня 1959, м. Познань, Польща) – скульпторка і малярка, одна із найбільш яскравих представниць жіночої творчості на львівських теренах. Мисткиня народилася в Бучачі у родині Геллерсперг-Геллерів. У 1897 р. (за іншими даними – у 1903 р.) вийшла заміж за Мар’яна Антонія Малачинського. Навчання художниця розпочала у 1898–1900 рр. з відвідування публічної зали рисунка і скульптури львівської Художньо-промислової школи та продовжила у 1901–1905 рр. у С.-К. Островського та А. Попеля у приватній школі С. К. Батовського, О. Августиновича та О. Рейхана. У 1906-му та 1908–1910 рр. (за іншими даними – у 1906–1913 рр.) К. Малачинська-Пайздерська навчалася у Парижі в популярних на той час Академії Колароссі та Академії Ґранд-Шом’єр в Е.-А. Бурделя і Ф.-М. Шарпентьє. У 1911 р. (за іншими даними – у 1913 р.) у Парижі вдруге вийшла заміж за історика мистецтва Нікодема Пайздерського. До 1913 р. свої твори підписувала «К. Малачинська» або «К. Геллер-Малачинська».
Саме навчання у мистецьких центрах Європи обумовило експерименти мисткині з формою, її натхненність імпресіонізмом О. Родена та заснованою на осмисленні античного спадку творчістю Е.-А. Бурделя. У 1909 р. вона дебютувала на виставках у Львові з портретами президента Львова Тадеуша Рутовського, польського поета-модерніста Яна Каспровича, письменниці Марії Левицької та іншими енергійно модельованими скульптурами. У 1910 р. в паризькому Салоні експонувала портрет Адама Дідура у ролі Мефістофеля і композицію «Сироти». Цього ж року у Львові на Загальній виставці польського мистецтва було представлено три гіпсові скульптури К. Малачинської-Пайздерської – ескіз «Сиріт», «Чоловічий торс» (імовірно, портрет живописця Тадеуша Прушковського), «Юнака у задумі» (1910). На Осінній виставці у Львові було експоновано вісім творів скульпторки, зокрема «Погруддя Добрусі Лесневич», портрет актора Адама Дідура в ролі Мефістофеля й «Погруддя філософа Казимира Твардовського» (1911). У 1911 р. на виставках у Львові К. Малачинська-Пайздерська представила «Погруддя Владислава Міцкевича» (1911), «Портрет Марусі Горецької з Міцкевичів» (1911), «Погруддя Гелени Більської (1911), «Портрет співака Фернандеза» (1911). Перед від’їздом зі Львова до Познані у грудні-січні 1912–1913 рр. експонувала дві гіпсові скульптури «Портрет Владислава Вітвіцького» та «Портрет пані П.». Успішною була участь мисткині у виставках, що відбулись у галереї Захента у Варшаві (1912) та Товаристві прихильників красних мистецтв у Познані (1915).
Мисткиня відома скульптурними портретами – жіночими, ліричними; і чоловічими, з увиразненням інтелектуального, творчого, вольового начала. Ознакою її індивідуальної манери стали психологізм, відтворення мінливих настроїв, за якими проглядає сутнісне, імпресіоністська живописна форма, асиметрія композицій, експресивний рух, імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, відлуння сецесії, модернізованої класики та архаїки. Утіленню творчих задумів слугували гіпс, мармур, бронза, в яких мисткиня створила десятки робіт, здебільшого голів, торсів та погрудь.
У роботах К. Малачинської-Пайздерської 1908–1912 рр. привертає увагу зрілість творчої манери, точність психологічних характеристик, достовірність відтворення індивідуальних рис. Гру світлотіні та зв’язок скульптури з середовищем забезпечують «живописність» абрисів, нечітка лінійність, невимушені нахили голів. Крім портретів та об’ємних композицій у 1908–1913 рр. мисткиня створила декілька рельєфів.
У царині живопису К. Малачинській-Пайздерській належать олійні портрети, квіткові натюрморти, краєвиди Львова, Волині та Італії, створені під впливом імпресіонізму.
З 1913 р. К. Малачинська-Пайздерська працювала у Познані, переважно у портретному жанрі. До цього періоду належать медаль Загальної Крайової виставки 1929 року і фігуративні барельєфи на пам’ятнику Найсвятішого Серця Ісуса Христа (1932, 1939).

Опис роботи

Згідно з атрибуцією, наведеною у монографії Ю. Бірюльова «Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII – середина ХХ ст.)» (2015), «Портрет Зигмунта Лесневича» створено у Львові 1909 року і тоді ж експоновано на дебютних виставках К. Малачинської-Пайздерської серед інших тринадцяти енергійно модельованих скульптур. За даними І. Хомина («Польська та пов’язана з Польщею скульптура ХІХ – XX століть у Львівській національній галереї імені Б.Г. Возницького. Каталог колекції», 2020), твір датовано часом близько 1911 року. Вірогідно, зображення є портретом Зигмунта Лесневича (1850–1913), згідно з біографічною енциклопедією Марека Єжи Мінаковського, укладеною за некрологами польських газет, – представника шляхетського роду герба Півкозич, графа, маршалка шляхти, власника Великої Слобідки (Великої Мукші). В образному аспекті портрет є втіленням родової гідності, шляхетної стриманості, принципу «noblesse oblige». Пластичними особливостями роботи є статика та спрощення форми в дусі модернізованого класицизму, контрастні щодо імпресіоністичних і сецесійних тенденцій у творчості мисткині 1906–1911 рр. Так, класицистичної вивершеності скульптурі надають симетрія і замкненість абрисів, прямі лінії краватки, гордовитий виразний профіль, що нагадує карбування римських монет. Засобами образної виразності слугують чітке моделювання обличчя і гра світла та тіней.

Надписи та символи

Ззаду зліва підпис: «K. Małaczyńska».

Портретована особа