«Погруддя чоловіка» (1924) – один із творів, що засвідчують тенденції неокласицизму та «академічного реалізму» у творчості Ю. Смольки другої половини 1920-х рр. На відміну від більш раннього «Погруддя Емануеля Махека» (1912), зображення позначене класичною врівноваженістю й завершеністю моделювання форм. Спокою і життєвої втоми сповнене ретельно відтворене немолоде одутле обличчя з піднесеними дугами брів, великим носом і самозаглибленим поглядом запалих очей. Високий соціальний статус портретованого підкреслюють зачіска, краватка, костюм. Відлунням характерного для Ю. Смольки імпресіоністичного формотворення сприймається енергійна ліпка рамен.