Вишивальниця

Марґіт Сельська (Райх)

Основна інформація

ID: Ж-5105
Автор: Марґіт Сельська (Райх)
Назва: Вишивальниця
Дата створення: 1968
Країна: УРСР
Культура: Новітній час
Техніка: олійний живопис
Матеріал: полотно олія
Розміри (висота x ширина, см): 80 x 60

Додатково

Вид: живопис
Жанр: побутовий
Провенанс: Передано Дирекцією виставок Спілки художників України

Інформація про автора

Автор: Марґіт Сельська (Райх)
Роки життя: 1900–1980
Країна: Австро-Угорська імперія, УРСР, тепер Україна
Біографія: Марґіт Сельська (Райх) (1900, м. Коломия – 1980, м. Львів) – українська мисткиня, дружина Романа Сельського. Народилась у Коломиї в родині інженера Ісаака Райха. Відвідувала приватну Вільну академію мистецтв Леонарда Підгородецького у Львові (1918), вчитель – Фелікс Виґживальський. 1921 р. Марґіт Райх закінчила Державну промислову школу у Львові, опісля студіювала живопис у Краківській академії мистецтв (1921–1922) у Войцеха Вейса та Владислава Яроцького, з 1922 по 1923 – у Віденській академії образотворчих мистецтв. У 1924 році художниця перебралася до Парижа, відвідувала виставки модерністів, захоплювалася кінематографом та фотографією, студіювала у приватній художній школі Académie Moderne Фернана Леже та Амаде Озенфана. Мисткиня брала участь у виставці Салону Незалежних (Париж, 1926). Наступного року відбулася перша персональна виставка художниці у Львові. Учасниця мистецького об’єднання «Artes» (1929–1935) та Асоціації незалежних українських митців (1931–1939), долучалася до діяльності «Нової генерації» (1932–1935) та Львівського професійного союзу артистів пластиків (LZZAP, 1932–1939). Під час Голокосту Марґіт Сельська перебувала у Янівському концтаборі, з якого їй вдалося втекти з допомогою друзів до Кракова. 1943 року подружжя Сельських повернулося до Львова. У 1978 р., вперше після війни, художниця представила свої роботи на виставці у Львівській картинній галереї. Марґіт Сельська – авторка численних портретів, натюрмортів та пейзажів. На творчість художниці великий вплив мали постімпресіонізм, кубізм та конструктивізм. Її роботи вирізняються особливим колористичним і композиційним вирішенням, зокрема рання робота «Гель» (1932), «Жiнка з котом» (1960-ті), «Крим. Уютне» (1962), «Карпатський пейзаж» (1965), «Над морем» (1964), «Збір винограду» (1968), «Старий ясен» (1976) та ін.

Опис роботи

«Вишивальниця» – приклад осмислення етнокультурної теми в парадигмі пластичного модерністського досвіду, характерний для творчості М. Сельської 1950–1960-х рр. Семантичною основою твору є архетип дому – ціннісно наповненого, асоційованого з життям роду і родини «свого» простору, що протистоїть «чужинності» зовнішніх, не опанованих людиною, непізнаних світів. Осмислення побутової сцени в фундаментальних архаїчних координатах «свого» – «чужого» увиразнює зображення лімінального топосу вікна. Аксичну наповненість, замкненість і теплоту обійстя візуалізують уплощиненість, сезаннівське корпускулярне письмо, поєднання глибоких, теплих, насичених брунатних, вохристих, оливкових, сірих тонів. Спорідненість людини та опорядкованого нею домашнього мікрокосму підкреслює повторення колірних рефлексів на жіночій постаті, домашній рослині, стіні. Репрезентанткою родинного життя і світу народної культури сприймається жінка у повноті її архаїчної символіки та функцій у повсякденному житті. Змістової ємності твору надає семантика невід’ємної від вишивання нитки, асоційованої зі щастям, тяглістю роду, зв’язком поколінь (О. Потебня). Основою пластичного рішення полотна є синтез постімпресіоністських і кубістичних інспірацій, помітних в утвердженні цінності живописної поверхні, пастозності письма, зведенні видимого до колірних площин. З народномистецькою традицією твір єднають ретельне змалювання народного строю та колірна ритмізація картинної поверхні на кшталт візерунків народних килимів.

Надписи та символи

У нижньому правому куті надпис: «Сельська».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького