Колекція

Карначчаро – рознощик м’яса до котів

Бартоломео Пінеллі

  • Карначчаро – рознощик м’яса до котів 2
  • Карначчаро – рознощик м’яса до котів 3
Основна інформація
ID
Г-IV-1750
Автор
Бартоломео Пінеллі
Назва
Карначчаро – рознощик м’яса до котів
Назва мовою оригіналу
Il Carnacciaro
Дата створення
1810-ті
Техніка
офорт акварель
Матеріал
папір
Розміри (висота x ширина, см)
10.2 x 16.3
Інформація про автора
Автор
Бартоломео Пінеллі
Автор мовою оригіналу
Bartolomeo Pinelli
Роки життя
1781–1835
Країна
Італія
Біографія
Бартоломео Пінеллі (1781, Рим – 1835, там само). Італійський рисувальник, гравер, скульптор. Син кераміста Дж. Б. Пінеллі. Народився в районі Трастевере (за Тибром). Вуличні зарисовки цього західного передмістя Риму пізніше неодноразово з’являються в його графічних творах. Вчився в Болоньї, пізніше в Академії Св. Луки в Римі. Відвідував Академію Феліче Джані (Felice Giani), художника класичного напрямку, від якого успадкував манеру рисунку. На початку ХІХ ст. звертається до гравюр епохи Відродження (зокрема, до творів Маркантоніо Раймонді), переводячи свої рисунки в офорти та літографії. У 1809 році Пінеллі створює свою першу серію офортів, розмальованих аквареллю – «Зібрання 50-ти живописних костюмів» (Raccola di cinquanta costumi pittoreschi). Альбом перевидавався у 1814 та 1815 рр. У 1816 році вийшла нова версія альбому – Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte. Більшість львівських гравюр – з саме цієї серії. Основна тема творчості художника – жанрові сцени (Costumi), побачені ним у Римі, Неаполі, місцевостях провінцій Абруццо і Молізе. Гравюри Пінеллі мають не тільки художню вартість, але й несуть важливу етнографічну інформацію. У 1820–30-х рр. художник створив рисунки та гравюри до поем Торквато Тассо (1827–1829), роману М. Сервантеса «Дон Кіхот» (1834). Одна з відомих серій рисунків Пінеллі – «Сім пагорбів Риму» (1827–1830). Твори художника зберігаються в багатьох італійських музеях, а також у збірках інших країн.
Опис роботи
Робота з римської серії. Гравюра під назвою Il Carnacciaro відома з 1810 року. Варіант, близький до «львівського», вийшов в альбомі 1815 року. Композиція, цілком аналогічна «львівській», у чорно-білому варіанті представлена в альбомі Nuova Raccolta di Cinquanta costumi pittoreschi incisi di acqua forte (Collection of fifty picturesque costumes), виданому Джованні Скуделларі в Римі в 1817 р. На гравюрі зображено, як юнак – рознощик м’яса для котів (карначчаро) – зрізає спеціальним ножем криваво-червоні шматки з палиці. Поруч – двоє котів, один з яких вже пожирає шматок м’яса, а другий підстрибує догори, вимагаючи своєї порції. Справа – великий пес, який не сміє долучитися до «котячої» трапези. Молода жінка – очевидно, власниця цих тварин – стоїть поруч зліва, сперши голову на лікоть на пристінку будинку. Біля неї дерев’яне крісло. Жінка уважно дивиться на юнака. Той елегантно вбраний у сині куртку та штани до колін, білі панчохи, підперезаний широкими жовтим та червоним пасами, з білою краваткою на шиї. На його голові чорний капелюх, на ногах чорні черевики з накладками. До поясу на спині прикріплена торбинка з кошенятами – він їх також продає. Юнак ніби позує перед жінкою, демонструючи своє вміння. Та вбрана скромно: традиційний блакитний фартук поверх білої блузки, довга малинова спідниця, чепчик на голові, чорні черевички. Дія відбувається на тлі стіни міської кам’яниці, трактованої у розмитих вохристо-рожевих та сіро-голубих тонах акварелі. Справа на другому плані під кутом – будинок з арковим порталом, що творить глибину композиції. Карначчаро (Carnacciaro, також carnicciaro, або carnecciaro) – рознощик (продавець) м’яса для котів у південно-італійських містах. Карначча являла собою м’ясну ятку, де продавали лівер – легені, рубці тощо. Все це пропонувалося власникам котів, або тим, хто пильнував бездомних тварин. Рано-вранці карначчаро проходив вулицями міста, балансуючи скривленою палицею на плечах, – на ній висіли шматки м’яса. Достатньо було йому свиснути у сордіно (sordino), і коти, разом з псами, вибігали назустріч, таким чином попереджуючи своїх господарів. Шматок м’яса коштував 1 байокко (bajocco = 1,5 центи). Карначчаро також продавав кошенят, яких тримав у спеціальній торбі. Рознощиків м’яса для котів в італійських містах можна було бачити до середини ХХ століття. Тепер на зміну карначчаро в Італії прийшли представники соціальної служби – ґаттари (la gattara, il gattaro, від il gatto – кіт; англ. – cat ladies; тур. – kedili kadın).
Надписи та символи
Внизу справа підпис автора – Pinelli f. [fecit]. В центрі на відбитку під зображенням – назва твору Il Carnacciaro. Вгорі справа на відбитку, над рамкою зображення – № 41.