Робота з римської серії. Перший варіант гравюри з’явився у 1815 році і був опублікований у 1816 році в альбомі Nuova Raccolta di Cinquanta Costumi Pittoreschi incisi all' acquaforte da Bartolomeo Pinelli Romano, Nicola de Antoni impresse, Ignazio Pavon Offre e Dedica, Roma 1816 як чорно-біла гравюра. Наступна версія (майже без змін, аналог «львівської» гравюри) з’явилася в альбомі Nuova Raccolta di Cinquanta Costumi Pittoreschi… («Нове зібрання п’ятдесяти живописних костюмів...»), виданому Джованні Скуделларі в Римі в 1817 р. «Львівська» гравюра належить до дещо спрощеного варіанту композиції 1815 року. На першому плані зліва зображена родина молодих селян з двома дітьми. Вони крокують гірською дорогою зі своїми скромними пожитками, покидаючи рідне село. Всі вбрані у традиційний одяг. Чоловік у чорному капелюсі, червоній камізельці, синіх штанях до колін, білих панчохах; на плечі він тримає палицю з перекинутою через неї тканиною. Жінка – у традиційній для горян хустці з пласким верхом, камізельці з фартухом та малиновій спідниці. На голові в неї плетений кошик-люлька з дитиною, яка спить; ношу жінка підтримує рукою. Зліва від подружжя йде їхня старша донечка із зав’язаним вузлом речей на голові. Усі подорожні взуті у чочо – традиційне взуття Чочарії. Дія відбувається на узвишші. На першому плані зліва чорніє потужне дерево. Справа валун, через який проростає молоде деревце, вдалині у розмитих блакитних тонах виступає порослий лісом гірський верх.
Чочарія (Ciociaria) – область у регіоні Лаціо на південний схід від Рима, без чітко визначених кордонів. Назва етнографічна, походить від характерного взуття мешканців – чочо. Зараз Чочарію найчастіше ідентифікують з провінцією Фрозіноне.