Образ Страждальної Богородиці є рідкісним для Волині. У ньому найбільше зберігся старий візантійський прототип. Незважаючи на це, в образі Елеуси відчутне сильне загострення людських почуттів. Волинський твір є рідкісним зразком в українському іконописі типу Елеуси-Замилування. На сріблясто-білому тлі зображена майже поколінна постать Марії з малим Ісусом на руках, який ніжно притулився до материнської щоки. Зберігши давню композиційну схему, волинський художник збагатив її власним сприйняттям і розумінням любові матері і її страждання. Обличчя Богородиці модельоване м’якими, ледь помітними світлотіньовими переходами коричневих кольорів, які раптово обриваються різкими білими плямами, що обводять великі чорні зіниці. Коричневе забарвлення лику Богородиці робить ще драматичнішим вишнево-червоний мафорій святої. Великі ніжні руки Марії протиставлені маленьким беззахисним ручкам сина. Життєвого звучання іконі надає золотисто-жовтий гіматій Христа. У двох верхніх кутах зображені апостоли. Майстер ікони з села Доросині показав себе як тонкий психолог і вправний колорист. Відчуття тривоги та неспокою надає контраст великих площин різних кольорів, яке посилюється у співставленні зі спокійними рисунками орнаменту тла ікони. У даній композиції переважає вишнево-срібляста холодна кольорова гама.