Рисункові копії двох оплічних чоловічих портретів, виконані у майже профільних ракурсах, демонструють вишукану композиційну симетрію, водночас позбавлену прямого зорового контакту між зображеними персонажами. Обидва чоловіки зрілого віку, кожен із виразно окресленим характером обличчя, зачіски й одягу, які візуально репрезентують різні соціокультурні типажі: можливо, урівноваженого інтелігента з академічного середовища та богемного митця з вишуканим артистичним образом. Фігура ліворуч – чоловік у класичному костюмі з чітко окресленими залисинами. Особливу увагу привертають його вуса: довгі, дещо підняті горизонтально, ніби свідомо стилізовані у дусі стриманої ексцентричності. Погляд, спрямований трохи вбік, поза межі листа, створює ефект заглиблення у думки або споглядання чогось позачасового. Овал обличчя витягнутий, щоки трохи запалі, лінія підборіддя чітка. Плечі прямі, поза стримана, впевнена. Чоловік праворуч – яскравий контраст до попереднього. Його обличчя осяяне внутрішнім артистизмом, а загальний образ говорить про витончену екстравагантність. На голові берет, трохи зсунутий набік. Волосся довше, ніж у першого портретованого, акуратно спадає на шию, утворюючи легку хвилю. Бакенбарди м’яко обрамляють обличчя, додаючи йому витонченості й естетизму. Образ відсилає до середовища богеми з його схильністю до стильності й формотворення навіть у зовнішньому вигляді. Попри симетричне розташування обох портретів й те, що вони звернені обличчями один до одного, зорового контакту між ними немає, адже обидва персонажі зображені у ракурсі, кожен занурений у власний світ. Це створює певну напругу у композиції: зовнішня близькість обертається внутрішньою дистанцією, що підкреслює автономність кожного образу. Автор копій, Юліан Заяць, з тонким розумінням графічної мови передає характерні риси облич, мікропсихологію портретів. Виконані у техніці олівця, портрети демонструють уважне вивчення форми, світлотіньових переходів, пластики зачісок і тканин. У виборі саме цих образів, як і в їхньому зіставленні, відчувається авторське зацікавлення контрастами не лише зовнішніми, а й ментальними, – як можливий пошук виразних типажів для власних подальших творчих експериментів. Ймовірно, ці рисункові студії були частиною глибшого дослідження Ю. Зайцем теми портретного характеру, людської виразності та різних способів репрезентації особистості через образ.