Хмари (езкіз)

Осип Сорохтей

Основна інформація

ID: Г-I-1123
Автор: Осип Сорохтей
Назва: Хмари (езкіз)
Дата створення: 1930
Техніка: акварель
Матеріал: папір акварель
Розміри (висота x ширина, см): 22.6 x 31.8

Додатково

Вид: графіка
Жанр: пейзаж
Сюжет: Пейзаж
Провенанс: Подаровано Христиною Сорохтей, 1987

Інформація про автора

Автор: Осип Сорохтей
Роки життя: 1890–1941
Країна: Україна
Біографія: Роман-Осип Сорохтей (28.02.1890, с. Баранівці (Баранчичі), Самбірський р-н, Львівська обл. – 28.11.1941, м. Станіславів, тепер Івано-Франківськ) – відомий український художник, графік, карикатурист і педагог. З 1987 до 1905 року навчався у хлопчачій школі інтернатного типу в м. Станіславів, згодом втік зі школи та працював у маляра-альфрейника. У 1906–1910 роках вступив до Станіславівської учительської семінарії. Згодом навчався у відділі графіки Краківської академії мистецтв у класі професора Юзефа Панькевича (1911–1914). Під час Першої світової війни був мобілізований до Австрійської армії, служив при Пресовій квартирі «Стрілецька кадра» Легіону Українських Січових Стрільців. У 1918–1920 роках поновив навчання у Краківській академії у професорів Войцеха Вейса і Станіслава Дембіцького. Склав іспит на право викладання рисунка у школах. У 1920 році повернувся до Станіславова, де викладав рисунок в Українській гімназії (1921–1926). У цей період співпрацював із ГУДМ (Гуртком діячів українського мистецтва), брав участь у виставці. 1926 року через гостру карикатуру на директора гімназії, опубліковану у журналі «ЗИЗ», Осипа Сорохтея перевели на посаду вчителя Снятинської гімназії. У Снятині зустрів свою майбутню дружину – ученицю школи Олекси Новаківського, Марію Карп’юк, з якою одружився 1928 року. Тут художник пропрацював до 1929 року, відтак повернувся до Станіславова, де працював учителем рисунків в державній Українській гімназії до 1940 року. У 1931 році митець був експонентом II Міжнародної виставки дереворитів у Варшаві (1931). Протягом 1934–1937 брав участь у виставках «Асоціації незалежних українських митців у Львові», АНУМ: VI (1934–1935); VII (1935–1936); VIII (1936–1937). У 1940–1941 роках брав участь у Першій виставці образотворчого мистецтва Станіславщини. Основний доробок Осипа Сорохтея складається із рисунків, які вирізняються строгими, майже готичним лініями. Часто інтервал між створеннями того чи іншого твору дорівнював лише одному дню. Карикатури художника надзвичайно влучні та гостросатиричні, що відповідало характеру митця. Вперше до цього виду мистецтва художник звернувся під час служби у лавах Українських Січових Стрільців (УСС): у цей період з’являються шаржі на стрільців та старшину УСС, що були представлені на виставці Стрілецьких пам’яток у 1934–1935 роках у Львові. До цього періоду належать також ілюстрації книги А. Тото-Долото (Антіна Лотоцького) «Життя й пригоди Цяпки Скоропада» (1926). Також митець створив повні експресії графічні гротескові портрети Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Івана Франка, Євгена Гребінки, Модеста Менцинського, Марка Черемшини, Соломії Крушельницької, Станіслава Людкевича. Осип Сорохтей вперше звернувся до творів на біблійну тематику у 1920-х роках, проте один із ранніх шкіців датований ще 1919 роком. У цей період з’являється мініатюрний цикл, присвячений притчам та біблійним історіям з Нового та Старого Завіту. Вже на початку 1930-х художник створює страсний цикл «Хресна дорога». А у 1935 році Осип Сорохтей виконує картину «Зняття з хреста» для Катедрального собору святого Воскресіння м. Івано-Франківська. У серії рисунків на біблійну тему, серед яких «Хресна дорога», найбільше відчуваються внутрішні переживання митця, у деяких євангельських сценах зустрічаємо персонажів із вулиць Станіславова, які переходять з побутових сюжетів художника, співпереживають, розділяють страждання Христа чи долучаються до його бичування. Художник розробляє цю тему у двох концептуальних площинах: чорним по білому та білим по чорному. У першому варіанті Осип Сорохтей використовує чорний папір і білу пастель. Ці сюжети можна прочувати як своєрідну молитву-роздуми, адже емоції персонажів радше стримані, особливо Христа, який сприймає з покорою всі випробування. У Хресній дорозі «на білому» спостерігаємо підкреслену емоційність, художник особливо підкреслює надзвичайно сильні муки Христа, виразні гримаси болю. Згодом з’явилася велика серія рисунків на побутову тематику, своєрідний щоденних міських типажів, що зображенні постійно зануреними у роботу, в рутинні справи, у власні переживання та роздуми. Як стверджував сам художник, його насамперед цікавили будні, бо «нині в буднях більше національного колориту, бо ними, передусім ними живуть люди». Окреслюючи стилістичні пошуки художника періоду 1930-х років, варто зазначити про його мистецькі замітки, серед яких вартує особливої уваги нотатка про «експресіонізм» та «нову речевість». Саме зі стилістикою «нової речевості» та творчістю окремих її представників, зокрема Отто Дікса та Еміля Нольде, можемо провести паралель у мистецьких пошуках Осипа Сорохтея того часу. У творчості художника колір найчастіше з’являється в акварельних пейзажах та побутових сценах. Олійний живопис репрезентований портретами, натюрмортами та монументальною роботою «Зняття з хреста», повтором однойменної акварельної роботи 1931 року. Саме цей твір став найкращим втіленням мистецьких пошуків митця поміж середньовічного драматизму, полум’яного іспанського бароко, «нової речевості» та власного світосприйняття художника. Загалом творчий доробок Осипа Сорохтея складає понад тисячу творів. Здебільшого вони зберігаються у фондах Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Музею мистецтв Прикарпаття, а також у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького та приватних збірках.