Образ Розп’ятого Христа вирізьблений скульптором у традиціях західної іконографії з виразними художніми рисами, що надають образу емоційної глибини. Фігура Христа представлена в момент смерті, тіло нахилене вбік, голова схилена до грудей, очі заплющені. Все в образі підкреслює завершення земних страждань. Пластика тіла узагальнена, але з промовистим відтворенням анатомічних особливостей фігури. Проглядається напруженість грудної клітки з фактурно різьбленими ребрами, пророблені м’язи руки та ніг. Руки Христа широко розкинуті (права рука втрачена), у напруженій майже горизонтальній лінії, ноги схрещені, створюючи драматичний ефект і візуальний ритм. Попри драматичність моменту, образ сповнений тиші та примирення. Тіло Христа на стегнах прикриває перізома, змодельована м’якими об’ємними складками, що природно спадають вниз. Доповненням у роботі виступає стримане живописне наповнення образу. Вплив барокової експресії простежується у вигинах тіла, виразі обличчя, напрузі м’язів – все спрямоване на пробудження співпереживання.