Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На зображенні представлено графічний рисунок, виконаний у лінійній манері з мінімальним використанням штрихування. Центральною фігурою є чоловік, одягнений у довгий просторий одяг та головний убір, що нагадує просту шапку чи капелюх. Взутий у чоботи та підперезаний поверх вбрання широким поясом. Він стоїть поруч із великими мішками, а в руках тримає дерев’яну діжку чи кошик, повний якихось речей, можливо це дрова. Руки зайняті перекладанням цих предметів до кошика. На фоні видно цегляну стіну та обриси ще однієї міської будівлі, таким чином, тло не відвертає увагу, а навпаки, посилює акцент на постаті чоловіка. Манера зображення досить стримана, увагу зосереджено на побутовій сцені – чоловік показаний як слуга або торговець, очевидно, із нижчих верств міського населення. Його поза проста, вираз обличчя спокійний, проте дещо втомлений, можливо, засмучений, що підкреслює характер щоденної важкої праці. Композиція стримана, без надлишкових деталей, але добре організована: великі мішки врівноважують вертикальну постать та утворюють цілісну сцену. Такі зображення мають значення не лише як художні твори, а і як етнографічні та соціально-історичні джерела, що зберігають уявлення про життя простих людей певної епохи, їхній одяг, заняття та умови існування. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького