Погруддя Зофії Романович

«Погруддя Зофії Романович» (1910) авторства львівської скульпторки Ірени Вітковської – художнє свідчення розвою феміністичного руху у Східній Галичині на межі ХІХ – XX ст., відображеного в організації культурних і благодійних товариств, творчих спілок, спеціалізованих видань, участі жіноцтва у політичному житті. Звичними стали студіювання жінок у львівських та європейських художніх навчальних закладах, їхня активна виставкова діяльність і жадання професійного визнання. Серед призабутих жінок-мисткинь Східної Галичини межі ХІХ – XX ст. – Ірена Вітковська, учасниця львівських виставок 1907–1910 рр. У погрудді зі збірки Галереї скульпторка створила місткий художній образ відомої представниці феміністичного руху, учасниці Січневого повстання, педагогині, громадської діячки, письменниці Зофії Романович (1842–1935). Шанована у польській і маловідома в українській культурній традиції портретована народилась у 1842 р. в родині відомого львівського адвоката Петра Романовича – учасника «Весни народів», «щирого демократа й палкого патріота». Брат Зофії Тадеуш брав участь у Січневому повстанні, був політичним діячем, редактором часопису «Нова Реформа», головним редактором «Слова Польського» (1895–1903), делегатом Галицького сейму, автором соціально-політичних статей.
Зофія присвятилась учителюванню. У молоді роки ініціювала створення і була членкинею багатьох жіночих громадських патріотичних об’єднань, зокрема «Kółko Serdecznych Polek», «Bractwo Chrześcijańskich i Polskich Niewiast», «Towarzystwo Oszczędności Kobiet та Liga Kobiet». Очолювала Жіночу лігу (з 1915) й «Stowarzyszenie Nauczycielek we Lwowie». У 1927 р. була нагороджена Орденом Polonia Restituta. У літературному спадку Зофії Романович – «Львівський щоденник», де авторка змалювала культурне та політичне життя, сучасників, звичаї та повсякдення доби. «Погруддя Зофії Романович» (1910) авторства Ірени Вітковської відсилає до відомого тиражованого фотопортрета громадської діячки у значно молодшому віці: емоційною тональністю, поставою, вбранням. Особливостями образного рішення твору є поєднання сили та ніжності, волі до дії, внутрішнього спокою і почуття власної гідності, віддзеркалених на шляхетному, помережаному зморшками обличчі та у погляді розумних очей. Стилістично скульпторка наслідує «академічний реалізм», що засвідчує намагання достовірного відтворення моделі та її поглибленої психологічної характеристики при дотриманні академічних формотворчих засад.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького