Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На малюнку зображено молодого чоловіка, який грає на дуді. Дуда (також ґайда, коза, козиця, баран, міх, дутка) – це архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри зі вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками й трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію. Добре видно всі елементи інструмента: міх (який натискає рукою), трубки (включаючи дронову – довшу, що лежить на плечі), а також сопілку, на якій грає вдихаючи ротом повітря. Чоловік вбраний у простий сільський одяг, що включає довгу сорочку або куртку з широкими рукавами, вузькі штани та просте взуття схоже на постоли. Костюм виглядає функціональним, зручним для подорожей або сільської місцевості. На голові носить шолом або капелюх, який нагадує шолом, що є елементом традиційного вбрання. На фоні видно горбистий або гірський пейзаж із деревами та пагорбами, це створює враження, що персонаж мандрує горами. Чоловік зображений у профіль, у русі, ніби крокує вперед і одночасно грає на інструменті. Його постава передає зосередженість і спокій. Лінії чіткі, тонкі, добре опрацьовані. Помітна майстерність автора у передачі текстури тканини, дерева, волосся. Тіні передані штрихуванням. Це зображення, має етнографічне або романтизоване історичне значення. Чоловік – мандрівний музикант, типовий представник народної традиції гри на волинці. Образ передає дух мандрів, народної культури та музичного життя в сільській місцевості. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.