Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображені чоловік та жінка яких за одягом та зовнішніми атрибутами можна віднести до міщан. Жінка стоїть ліворуч, спрямована до глядача, голову та погляд повернула праворуч та дивиться на чоловіка. Вона носить чепець або хустку, пов’язану навколо голови у вигляді тюрбана. Її вбрання це коротка накидка або жакет із коміром, що щільно прилягає до плечей і має застібки спереду та довга, розширена донизу сукня, із видимими складками. Можливо, носить фартух поверх сукні. Взута у туфлі або черевики з невеликим підбором. У правій зігнутій в лікті руці тримає прямокутний кошик, можливо, для покупок або продуктів. Чоловік дивиться прямо перед собою, він вбраний у довгий каптан або кунтуш із оздобленням, що застібається на грудях, під ним видно вишиту сорочку або камзол. На голові шапка з об’ємним верхом. Штани вузькі, частково прикриті верхнім одягом. Взутий у черевики або чоботи. У лівій руці тримає палицю на яку, вочевидь, спирається при ходьбі. Фігури стоять близько одна до одної, злегка нахилені, імовірно, ведуть розмову. Вираз обличчя обох персонажів доброзичливий, вони знаходяться посеред земляної дороги, фон не промальований детально, але є натяк на рослинність у формі дерев та кущів. Можна припустити, що це двоє подорожніх або ж закохана пара, яка вийшла на заміську прогулянку. Художник відобразив момент, коли супутники зробили коротку зупинку у своїй подорожі. Зображення має спокійний, гармонійний характер. Лінії чіткі, деталізація помірна ми бачимо складки вбрання, риси обличчя. Фон рисунка мінімалістичний. Графічний рисунок має беззаперечну історико-культурну цінність оскільки тут є чітке та ретельне відтворення народного одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості одягу, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького