Колекція

Жіночий портрет

Охрім Кравченко

  • Жіночий портрет 2
  • Жіночий портрет 3
Основна інформація
ID
Ж-7639
Автор
Охрім Кравченко
Назва
Жіночий портрет
Дата створення
1979
Країна
Україна
Техніка
темперний живопис
Матеріал
полотно темпера
Розміри (висота x ширина, см)
81 x 54
Інформація про автора
Автор
Охрім Кравченко
Роки життя
1903–1985
Країна
УРСР
Біографія
Український художник, яскравий представник школи Михайла Бойчука. Народився в с. Кищенці, Київської області. Навчався в художній студії в Білій Церкві, 1921–1924 рр. – у Київському художньо-індустріальному технікумі. 1930 року закінчив Київський художній інститут, де одним із викладачів був Михайло Бойчук; ця зустріч була вирішальною в житті Охріма Кравченка. Невдовзі після закінчення інституту був заарештований і висланий з України «за систематичну антирадянську діяльність». Лише 1940 року повернувся на Батьківщину, отри­­мав дозвіл на проживання у м. Сталіно (м. Донецьк), а пізніше в Кривому Розі. Від 1946 року, уникаючи можливих повоєнних переслідувань і репресій, оселився у Львові, викладав у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Згодом був звинувачений у формалізмі та звільнений. Працював старшим лаборантом кафедри оформлення книги Українського поліграфічного інституту, звідки також був звільнений за формалізм. У 1956–1959 роках займався стінописом і створював іконостаси для церков у Золочеві, Оброшині, Сихові, Соколівці, Яворові. Персональні виставки відбулися в Києві (1967) та Львові (1968, 1969, 1974). До мистецької спадщини художника належать близько 170 станкових творів, близько 140 рисунків, акварелей і пастелей, альбом ескізів і замальовок, більшість яких створена в повоєнному Львові. Найплідніший період творчості Охріма Кравченка припадає на останні 25 років його життя із прожитих 82.
Опис роботи
Для творчості Охріма Кравченка, як і інших «бойчукістів», котрі засвоїли від свого вчителя потяг до національної тематики, вічних тем народного буття та неовізантизму, характерні узагальнення образів навколишнього світу до стану позачасового знаку-символу: підпорядкування форми ідеї, відкидання зайвого, спрощення. Художник був зацікавлений давньоукраїнським іконописом ще з раннього періоду своєї творчості, використовував його як добре підґрунтя для власного роздуму та пошуку. На своїх полотнах Охрім Кравченко, апелюючи до іконопису, прив’язував сюжет до буденної людської реальності. Як правило, він не використовував фабричні фарби, а робив свої, працював у старовинній техніці яєчної темпери, інколи аквареллю та вугіллям на папері. Власне через темперу фактура творів видається тактильною та оксамитовою. Твори Охріма Кравченка – здебільшого декоративні, кольорова гама – холодна та стримана, композиція – лаконічна та має площинний характер.