Твір є яскравим прикладом живописного стилю Корнеліса де Бальєра. Композиція, імовірно, була виконана під впливом зразків нідерландської гравюри XVI століття, зокрема, «Поклоніння Волхвів» Гендріка Гольціуса. На картині зображено трьох царів: Гаспара, Мельхіора та Бальтазара, які принесли дари Ісусу Христу. Перед ними – Святе Сімейство: Діва Марія, яка з благоговінням дивиться на Дитя, а поруч Йосиф обережно бере його за руку. Святе сімейство перебуває у напівзруйнованому античному храмі, що, вірогідно, символізує перемогу християнства над язичництвом. Над головною сценою видно зішестя Святого Духу, присутність якого символізують два білі голуби та яскраве золотисте сяйво. Перед ними стоїть на колінах Гаспар, який поклоняється Христу, спершись рукою на червону подушку. Позаду, в натовпі, бачимо Мельхіора, якому юний паж передає шкатулку з ладаном. Зліва – Бальтазар, який, відповідно до іконографічної традиції в нідерландському живописі, зображений темношкірим. Біля нього – слуги. Іконографія твору відповідає сформованій у середньовіччі доктрині, згідно з якою кожен з царів представляє один із відомих на той час континентів. Відповідно, Гаспар репрезентує Азію, Бальтазар – Європу, Мельхіор – Африку. Художник зобразив трьох царів у відповідних шатах.