Портрет Франциска ван дер Еє

Пітер Пауль Рубенс (1577–1640) та його учень Антоніс ван Дейк (1599–1641) – найвизначніші представники фламандського бароко – співпрацювали в Антверпені, внаслідок чого їх творча манера споріднилась настільки, що часом постають питання, хто з них є автором того чи іншого полотна. Прикладом слугує «Портрет чоловіка», який Львівська картинна галерея (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького) придбала 1958 року з приватної колекції Г. Душина в Ленінграді (нині – Санкт-Петербург). Згідно з атрибуцією М. Доброклонського (Державний Ермітаж), твір належить пензлю П. П. Рубенса. Натомість німецькі дослідники обстоюють авторство А. ван Дейка, що підтверджує фотографія «Портрета Франціскуса ван дер Еє» роботи учня П. П. Рубенса з Rheinisches Bildarchiv Köln, за характером зображення та розмірами ідентичної львівській картині. На світлині зазначено, що до лютого 1859 року портрет, намальований на полотні олійними фарбами, знаходився у приватній збірці в Кельні, звідки у 1859 році Генріх Шлегер передав його в Музей Вальрафа-Ріхарца. Також із надпису відомо, що 24 травня 1944 року за посередництвом Гайнца Кістерса (Кельн / Кройцлiнген) твір продано невідомому покупцеві й місце його перебування невідоме. З архівних даних знаємо, що пензлю А. ван Дейка у 1936 році, незалежно один від одного, портрет атрибутували д-р Гоепель з Лейпцигу та д-р Дурхард з Лондона. Підтвердженню атрибуції слугує офорт Й. Мейсенса з третьої частини відомого циклу гравюр «Іконографія ван Дейка» із зображенням Франціскуса ван дер Еє, бургомістра Брюсселя. Ще один графiчний вiдбиток XVIII ст. із зображенням, ідентичним львівському, й підписом «Sir Anthony van Dyck after Sir Anthony van Dyck» зберігається у Національній портретній галереї в Лондоні. Полотно написане у 1627–1632 роках – фламандський період творчості А. ван Дейка. Образно-пластично воно відповідає випрацюваному художником типу аристократичного портрета, що окреслив шляхи розвитку англійського та європейського живопису наступних десятиліть. Так, особливістю твору з галерейної збірки є поєднання репрезентативності з віртуозною невимушеністю, сутнісного з миттєвим, життєвості з поетичною атмосферністю образу. Як і в інших роботах, А. ван Дейк відтворює духовне благородство, витонченість, спокійну впевненість і відчуття власної гідності моделі, атмосферу аристократичної культури в розмаїтті індивідуальних відлунь. Як художник доби бароко, майстер сповнює полотно прихованою експресією, що проглядає за гармонізованою композицією, вивершеністю техніки і форм. Своєрідністю картини є тонка «режисура» колізій тепло-холодності, сповнена венеційських ремінісценцій. Цілісності, м’якості ритміки і камерності зображенню надає овальний формат. Урочистості – погляд на модель знизу вгору, білий комір «млинове жорно», майстерне відтворення оксамиту вбрання.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького