Ескіз до монументального розпису на території Львівського державного шкіряного підприємства (до 1976 р. – шкіряна фірма «Світанок»)

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Г-II-332
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз до монументального розпису на території Львівського державного шкіряного підприємства (до 1976 р. – шкіряна фірма «Світанок»)
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: мішана техніка
Матеріал: картон пастель
Розміри (висота x ширина, см): 109.5 x 84

Додатково

Вид: графіка
Жанр: символічний
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Робота належить до ескізів розписів клубу Львівського шкіряного підприємства (1980 р.). Нині твори фактично втрачені. Як і у сцені на ярмарку (Г-ІІ-340), трактування, що його застосував художник, – відносно реалістичне, за характером деталізації – більш ілюстративне аніж монументальне. Завдяки цьому можна побачити досить нетипове для автора застосування фактур, що імітують орнаментику (на кептарі, хустці, сорочці, верхньому одязі, взутті). Такий підхід водночас надає роботі етнографічного компонента, але й ускладнює ідентифікацію, що сприяє універсалізації образів. Сюжет – це, фактично, сцена у майстерні шевця (чоботаря), до якого прийшли замовники: чоловік (фігура у фас, у лівій руці тримає люльку) та жінка (постать у три чверті, обличчя у профіль) у національних строях (трактовані декоративно, відповідають міжсезонню), які стоять по центру та з правого боку композиції. Зліва від цієї групи сидить навпочіпки майстер у легкому повсякденному одязі та робочому жовтому фартусі. У його правій руці – шевський молоток, розвернутий у максимально впізнаваному профільному ракурсі, а у лівій – готовий орнаментований сап’янець. За спиною шевця на стіні з лівого боку висять взуттєві колодки для чобіт і постолів, а також інші знаряддя. У глибині композиції з правого боку, немов при вході у майстерню з вулиці, стоїть стилізована група людей із трьох жінок, двох чоловіків та однієї неідентифікованої особи. Стверджувати про часову приналежність події доволі складно, адже, попри традиційне вбрання та архаїчні інструменти, які використовує майстер, у певних регіонах таку сценку можна було спостерігати як у ХІХ столітті, так і у 1970-ті роки. Колірне вирішення гармонійне, врівноважене, превалюють холодні тони, а основний акцент розташований по центру композиції – червоний сап’яновий чобіт з яскравою жовтою підошвою.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького