Ескіз розпису «Три грації»

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Г-II-343
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз розпису «Три грації»
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: мішана техніка
Матеріал: картон пастель
Розміри (висота x ширина, см): 109.5 x 83

Додатково

Вид: графіка
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

На розписі зображено три алегоричні жіночі постаті з довгим розпущеним волоссям в антикізованому вбранні (тунікоподібні сукні з характерними декоративними бганками), босоніж. Ці фігури стоять на дископодібному поземі фіолетового, вохристого та кармінового відтінків із характерно закругленим краєм. З обох боків постатей фланкують квітучі рослини, стилізація яких перегукується з фітоморфними мотивами, відомими у вітчизняному декоративному мистецтві. Всі фігури зображені у повний зріст, їхні обличчя обернені до неба. Центральна постать у світлому вбранні з відтінками жовтого та ультрамаринового обіймає за плечі правою рукою постать ліворуч у жовто-вохристій туніці. Крайня праворуч жінка у червоному одязі зображена поблизу цих двох персонажів, але без тілесного контакту. Окрім того, її руки підняті угору над головою й активно жестикулюють. Відсутність міміки на обличчі дозволяє припустити, що вона не стільки коментує, скільки вказує на те, що розгортається у небі над ними. У небі над фігурами зображені численні об’єкти, призначені для космічних польотів та дослідження стратосфери (зокрема триступеневий ракетоносій «Восток» і, ймовірно, балістична ракета «Р–5», або ж керована авіабомба), а також серію невстановлених стилізованих літальних апаратів (форми двох предметів на небі поруч жінки з правого боку радше нагадують батискаф та підводний човен). Загалом характер композиції символічно-алегоричний. За умови застосування атрибутів, можна було б трактувати ці постаті як три музи (наприклад, Уранія, Кліо та Полігімнія). Однак через умовність вирішення образів та за відсутності додаткових символів, їх не варто однозначно трактувати ані як муз, ані тим паче як трьох грацій, адже сюжет виразно прив’язаний до науково-технічного прогресу. Загалом композиція врівноважена, монументальна, почасти може бути трактована як алюзія на практику Пюві де Шаванна чи європейських модерністів міжвоєнного часу. Колорит змішаний та гармонійний, з окремими тональними акцентами.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького