Ескіз до монументального розпису

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Ж-8202
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз до монументального розпису
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: авторська техніка
Матеріал: ДВП змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см): 15.3 x 100.5

Додатково

Вид: живопис
Жанр: символічний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Один з ескізів до розписів, ймовірно у відпочинково-санаторному комплексі. Естетика роботи суголосна тогочасним практикам монументально-декоративного мистецтва з характерним підходом до стилізації образів. Композиція, а фактично – горизонтальна розповідь з семи секцій-сюжетів на загальному декоративному тлі, вірогідно інспірована образністю художників на кшталт Ганса Арпа, Анрі Матісса та Генрі Мура. Їй властивий біоморфний підхід до стилізації як окремих скевоморфних мотивів, так і не встановлених об’єктів. Перше крайнє зображення з лівого боку – мотиви човнів, водного середовища та неба, що всупереч законам фізики поєднують, чи то радше демонструють поєднання різних точок зору, де предметність і матеріальність хмар не є чимось менш щільним аніж борт транспортного засобу. Наступна сцена може бути трактована як звичайна фіксація мотиву коней на природі, але завдяки доданому солярному мотиву у лівому верхньому куті припускаємо відсилання до іконографії колісниці Геліоса. Наступний сюжет – приготування їжі на вогнищі двома мандрівниками, що плавно переходить у цілком самостійний краєвид з характерними, майже іконописними скелями, деревами та птахом. Поруч з цими сюжетами – сцена відпочинку групи з чотирьох осіб на воді, біля яких розташована сцена з людьми, ймовірно спортсменами, що синхронно біжать (на це наштовхує підхід стилізації та компонування, властивий іконографії радянського спорту). Загалом композиція злагоджена, колірно та тонально гармонійна. Превалювання спокійних світлих тонів дає змогу стверджувати, що розпис мав створювати відповідну атмосферу у просторі, пов’язаному з різними варіантами активного та споглядального дозвілля.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького