Ринок

Василь Польовий

  • Ринок 2
  • Ринок 3
Основна інформація
ID
Ж-6993
Автор
Василь Польовий
Назва
Ринок
Дата створення
1968
Країна
СРСР
Культура
Українське мистецтво радянського періоду
Техніка
авторська техніка
Матеріал
ДВП змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см)
110 x 120
Інформація про автора
Автор
Василь Польовий
Роки життя
р.н.1936
Країна
СРСР, США
Біографія
Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).
Опис роботи
У цій роботі автор зобразив, на перший погляд, побутову сцену у просторі критого ринку, де у радянський час люди могли реалізовувати свою сільськогосподарську продукцію. Різноманіття та специфіка представлених товарів свідчать про те, що мова про осінній сезон, коли вже відбувся повноцінний збір урожаю, а відтак тут практично немає весняних чи літніх плодів. Так, у правій частині композиції зображено гарбуз, характерні кошики з буряком та цибулею, яблука різних сортів, мішки, ймовірно, з картоплею. Продавці й покупці одягнуті відповідно до сезону. Художник зафіксував різницю між вбранням містян (характерні для тогочасної моди пальта, куртки, хутряні шапки та кашкети) і селян (керсетки, клинчасті спідниці, специфічно зав’язані хустки). Завдяки тому, що автор зафіксував специфічне розсіяне освітлення, простір дії вібрує у кольорі й тоні, стає практично мозаїчним. Складна тепла гама майже золотистих відтінків є тлом до серії мікроісторій, що розгортаються у павільйоні. На передньому плані зображено те, чого не бачить покупець, бо глядач фактично опиняється по той бік прилавка. Тут стоїть обернена до глядача спиною жінка у доволі небуденному вбранні краплаково-пурпурного тону з вибіленими зонами. Поруч неї з лівого боку зображені чисельні товари, що чекають свого часу – у мішках, кошиках чи просто укладені великою купою. Ліворуч від неї стоїть два чоловіки. Літній чоловік, вірогідно інвалід війни, у синьому теплому светрі та кашкеті сидить у дерев’яній двоколісній тачці, схилившись до свого співрозмовника. Той сидить на дерев’яному ящику, практично обернений до глядача спиною, одягнутий у світло-охристий одяг. Одразу за цим прилавком стоїть жінка у великій світлій пуховій хустині та чоловік зі специфічним головним убором (нагадує кресаню з кутасами). Праворуч, біля жінки за прилавком, стоїть дівчина східної зовнішності у світлому вбранні й специфічно одягнутій намітці (?). Персонажі дальніх планів, які ходять між рядами чи стоять за прилавками, унаочнюють строкатість суспільства, об’єднують побутові антропологічні сценарії поведінки та повсякденної практики: серед них є й жінка у вишуканому старосвітському головному уборі й звичайні робітники. Такий підхід відсилає нас до питання філософського осмислення, чим є цей світ, такий строкатий й різний, але водночас щільно між собою поєднаний. Цей сюжет художник частково повторив у роботі американського періоду, однак у цілком іншій гамі з активним застосуванням ультрамарину.
Надписи та символи
У лівому нижньому куті: ВПоЛеВоЙ 68 г
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького