«Пієта» (з італ. милосердя, благочестя) або «Оплакування Христа» утворює 13-ту хресну дорогу та одну із семи скорбот Богородиці. Рани на тілі Ісуса засвідчують подію і час, коли Його зняли з хреста за участю Йосипа Ариматейського, Никодима, Іоанна, Богоматері та Марії Магдалини. У сакральному мистецтві Німеччини від початку XIV ст. відбулося відокремлення Богоматері від інших постатей цієї сцени. Такі зображення називали «Vesperbild», що означає «вечірнє». Адже згідно з Євангелієм зняття з хреста відбувалось під вечір. Найчастіше в добу Середньовіччя до теми «Оплакування Христа» зверталися скульптори. Видіння середньовічної містички св. Мехтільди Гакеборнзької (1241–1298) про те, що тіло Ісуса поклали на коліна Богородиці, дало поштовх розвитку саме такої іконографії. Цей трагічний сюжет швидко розповсюдився в мистецтві багатьох країн північніше Альп, а у XV ст. набув популярності в Італії. З надзвичайною емоційністю прозвучав у творчості таких видатних митців як Ганс Мемлінг, П’єтро Перуджіно, Мікеланджело Буонарроті, Тіціан, Аннібале Карраччі, Паоло Веронезе та багатьох інших. Картина «Пієта» зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького була, вірогідно, написана під впливом творчої манери Л. де Моралеса. Композиція полотна, в якій мертвого Христа підтримує мати, є парафразом Богородиці з Немовлям на руках. Робота вирізняється витонченістю моделей, тендітних і майже безтілесних на вигляд, їх мовчазною внутрішньою силою та ідеальною рівновагою між великим горем і спокоєм, реалізмом матеріального і духовного. Прихована виразність посилена обмеженою темною кольоровою гамою й люмінесцентністю у відтворенні прозорої блідості тіла Ісуса. Відсутнє сфумато, характерне власноруч написаним творам Л. де Моралеса. Хоча композиційно картина дуже близька до центральної частини триптиха митця, створеного бл. 1570 року (Прадо). Збереглися документи, що у майстерні художника в м. Пласенсія, а згодом у Бадахозі працювало чимало його учнів і підмайстрів, а також троє синів і дві доньки майстра. Христологічні картини Л. де Моралеса, як і роботи його майстерні, призначались не лише для споглядання і поклоніння, а й для роздумів. Tеологічною основою сцени «Пієта» є роздуми про співтерпіння Богоматері з муками свого Сина і співучасть у спасінні. Цей сюжет уособлює материнську любов, милосердя, терпіння та усвідомлення свого покликання. Богоматір – утілення материнської любові до Бога, любові, що підносить людей з гріхопадіння і смерті та перетворює темряву в надію на воскресіння.