Робота художниці-аматорки опосередковано є спрощеною живописною копією графічного твору італійського художника Якопо Амігоні (гравер Франческо Бартолоцці, 1748–1754 рр.). З однойменного офорта авторства Якопо Амігоні (1675/82–1752) його сучасники та послідовники неодноразово створювали живописні копії. Найвідоміші з них: робота нідерландського живописця Ріенка Кеєрта (1709–1775), створена 1757 року; твір невідомого майстра тосканської школи кінця ХVІІІ ст.; картина чеського художника Вацлава Бернарда Амброзі (1723–1806), написана 1800 року. Всі ці роботи композиційно ідентичні, крім незначних відмінностей у деталях одягу персонажів і антуражу. Один із цих живописних варіантів (або маловідомий інший) слугував для художниці зразком для копіювання. Епізод Старого Завіту «Ідолопоклонство Соломона» розповідає про те, як мудрий цар Соломон за напученням своїх язичницьких дружин відвернувся від істинного Бога і став поклонятися ідолам, за що був покараний. У центрі багатофігурної замкненої композиції на тлі високої стіни з балюстрадою зображений цар Соломон у білих одежах і довгій червоній мантії з білим хутряним коміром. Він стоїть навколішках перед статуєю богині Астарти, встановленої на вівтарі. Астарта у міфології семітських народів – богиня родючості, материнства й кохання. Відповідає грецькій Афродіті та римській Венері. Обабіч Соломона у вишуканому одязі стоять три його дружини-язичниці. Одна з них тримає вінок з троянд, інша плете гірлянду, третя мовчки дивиться. Четверо слуг, що зібралися за спиною царя під колонадою, здивовано і незадоволено спостерігають за царем і жінками. Внизу у лівому куті картини зображена червона подушка, на якій лежить біла чалма і золота корона. У верхній частині композиції над стіною – блакитно-сіре небо. Картина вирізняється яскравою насиченою колористикою й увагою художниці до дрібних деталей.