Казимир Великий у Естерки

Владислав Лущкевич

  • Казимир Великий у Естерки 2
  • Казимир Великий у Естерки 3
Основна інформація
ID
Ж-37
Автор
Владислав Лущкевич
Назва
Казимир Великий у Естерки
Назва мовою оригіналу
Kazimierz Wielki u Esterki
Дата створення
1870
Країна
Австро-Угорська імперія
Техніка
олійний живопис
Матеріал
полотно олія
Розміри (висота x ширина, см)
94.5 x 79.5
Інформація про автора
Автор
Владислав Лущкевич
Автор мовою оригіналу
Władysław Łuszczkiewicz
Роки життя
1828–1900
Країна
Австро-Угорська імперія
Біографія
Владислав Лущкевич (03.09.1828, Краків – 23.05.1900, Краків) – польський художник, педагог, історик мистецтва, музеєзнавець і реставратор. Засновник польської школи історичного живопису. За 44 роки безперервної педагогічної діяльності Лущкевич виховав кілька поколінь польських художників, серед яких Ян Матейко, Артур Ґроттґер, Яцек Мальчевський, Станіслав Виспянський, Юзеф Мегоффер, Кароль Машковський, Войцех Вейс і багато інших. Навчався у краківській Школі образотворчих мистецтв (викладачі – Я. Н. Ґловацький, В. К. Штаттлер) та у Ягеллонському університеті (1839–1848). Художню освіту доповнював у Школі образотворчих мистецтв (École des Beaux-Arts) в Парижі та недовго у Л. Галле в Антверпені. З 1850 року працював у краківській Школі образотворчих мистецтв – спочатку учителем рисунка, а з 1877 року професором живопису та доцентом науки архітектурних стилів. У 1892 році був призначений ректором цього навчального закладу. У 1883 році В. Лущкевич став першим директором Національного музею у Кракові. Писав в основному історичні картини, релігійні та жанрові композиції, рідше портрети. У своїх роботах дбав про реалістичне відтворення одягу зображуваних персонажів. Задовго до Яна Матейка, який у юності захоплювався творчістю свого вчителя, Лущкевич зображував видатних поляків та сцени з минулого Польщі. Картини художника зберігаються в музейних і приватних колекціях Польщі та України.
Опис роботи
Сюжетом для свого живописного твору художник обрав легенду про вродливу єврейську дівчину Естерку, в яку був закоханий польський король Казимир Великий. На картині зображена перша зустріч Казимира та Естерки, яка, за переказами, відбулася в місті Казімєж, розташованому на річці Вісла біля Кракова, де в той час проживала численна єврейська громада. На передньому плані багатофігурної композиції на тлі літнього гірського краєвиду змальований ґанок цегляного будинку. Мешканці будинку здивовано дивляться на несподіваного гостя (Казимира Великого) у мисливському вбранні та з ріжком у руках, який завмер на першій сходинці, зачарований красою чорнявої дівчини Естерки. Вона, вбрана у жовту з фіолетовим довгу сукню, стоїть серед дітлахів, які з неприхованою цікавістю розглядають незнайомця. На порозі будинку зображений її старий батько з сивою бородою і чорною ярмулкою на голові. Художник ретельно промалював дрібні елементи оздоблення будинку та предмети побуту. Легенда про таємне кохання Казимира Великого та Естерки надихала багатьох митців XIX століття. Окрім Владислава Лущкевича, до неї зверталися Александер Лессер і Войцех Герсон.
Надписи та символи
Внизу ліворуч нерозбірливий напис.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького