Першовзором для створення даної композиції могла слугувати гравюра Алессандро д’Анна, неаполітанського художника, який у 1790-х рр. робив зарисовки персонажів у традиційному народному одязі з гірських віддалених районів центральної Італії. У першому варіанті ця композиція Б. Пінеллі була поміщена у виданому в Римі у 1814 р. альбомі під назвою Raccolta di Cinquanta Costumi li più interessanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli («Зібрання п’ятдесяти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства»). Альбом перевидавався пізніше у 1817 році. Львівська композиція горизонтальна на відміну від вказаної вище гравюри у квадратній рамці. На передньому плані зображена молода жінка з кошиком у національному вбранні шляхтянки півдня Італії: розкішний, шитий золотими нитками фартух поверх синьо-жовтої сукні з обшлагами; подвійна хустка на голові, ажурний комірець блузки, вишукані черевички. Хлопець, що трапився їй на дорозі, вбраний у простий, але добротний одяг; у руці він тримає кошик із духовим інструментом, на його плечі – мішок (можливо, це птахолов, що приманює птахів звуками дудки). Дія відбувається на тлі пагорбів, де з зелені дерев проглядається фортечна вежа. Фігури персонажів розмальовані яскравими акварельними фарбами, серед яких домінують жовтий, синій, червоний кольори.