Голова дівчини

Яніна Райхерт-Тот

Основна інформація

ID: С-I-406
Автор: Яніна Райхерт-Тот
Назва: Голова дівчини
Дата створення: 1925
Країна: Польща
Культура: Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 40 x 18 x 20

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя

Інформація про автора

Автор: Яніна Райхерт-Тот
Автор мовою оригіналу: Janina Reichert-Toth
Роки життя: 1895–1985
Країна: Австро-Угорська імперія
Біографія: Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth) (22 червня 1895, Старий Самбір – 7 березня 1986, Краків) – польська скульпторка, працювала у Львові та Кракові. Народилась у Старому Самборі в родині Юзефа Райхерта, судового радника у Львові, та Антоніни Кіларської. Разом із батьками переїхала до Львова у 1907 р., де проживала на вулиці Курковій, 25 (нині – вулиця Лисенка), у кам’яниці, що належала її дідусеві по лінії матері – знаному львівському окулісту Юзефу Кіларському. Відвідувала приватну гімназію ім. Ю. Словацького. Під час Першої світової війни родина перебувала у Брно. У 1915–1918 рр. студіювалась у Львівській художньо-промисловій школі на відділенні декоративної скульптури. У 1919–1921 рр. навчалась у Краківській академії мистецтв у відомого польського живописця, скульптора і графіка Костянтина Лащки. Працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича – місцевого підприємця і скульптора вірменського походження. Згодом відкрила власну майстерню в родинній кам’яниці на вулиці Курковій, 25. У 1930 р. отримала від міста приміщення на першому поверсі палацу Бесядецьких на площі Галицькій, 10. Викладала малюнок у жіночій гімназії сестер-назаретянок. Працювала в Державній жіночій професійній школі та Вищій школі домашнього господарства для жінок на Снопкові. Одночасно з викладацькою роботою присвятилася творчості. У грудні 1935 р. одружилася зі скульптором Фридериком Тотом. Після шлюбу перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів, 4 (нині – вулиця Літня). У червні 1919 р. дебютувала на II виставці Асоціації польських мисткинь. Визнання Я. Райхерт-Тот здобула на виставці, організованій у Львові в Промисловому музеї Товариством приятелів мистецтва (1927), де мисткиня експонувала 22 роботи. У 1924–1939 рр. у співпраці з архітектором Вітольдом Мінкевичем створила низку скульптур для львівських сакральних споруд, зокрема костелів св. Марії Магдалени та св. Єлизавети (свв. Ольги і Єлизавети) у Львові. У 1940 р. працювала на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. У 1941 р. переїхала до Томашова Любельського, у 1946 р. – до Кракова. У творах Я. Райхерт-Тот 1920-х рр. помітні впливи А. Бурделя, середньовічної пластики, скульптури Ренесансу. У низці робіт відчитуються кубістичні інспірації К. Бранкузі, Ж. Ліпшиця, П. Пікассо. Окремі скульптури позначено інтеграцією формотворення ар-деко. Сформувала власний стиль, позначений тектонічністю, конструктивністю, чітким ритмом. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової пластики.

Опис роботи

«Голова дівчини» (1925) – приклад інспірованості творчості Я. Райхерт-Тот формотворенням артдеко – течії в образотворчому та декоративному мистецтві, заснованої на синтезі модерну та неокласицизму, що отримала поширення після Міжнародної виставки декоративного мистецтва і художнього ремесла у Парижі 1925 року. Так, на уналежненість мистецькому руху пластичного рішення твору вказують геометризація об’ємів, вишуканий чіткий ритм, чистота ліній, поєднання лаконізму, декоративності, репрезентативності. Привертають увагу ідеалізованість і піднесеність образу, що відсилають до численних у доробку мисткині сакральних скульптур. Ніжності, витонченості та ліризму зображенню надає білий гіпсовий тон. Особливістю роботи є можливість органічного включення у скульптурний декор фасадів чи інтер’єрів, де артдеко домінував у Львові у 1925–1932 рр.

Надписи та символи

На фасці справа підпис: «JANINA REICHERT».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького