Серед робіт народних майстрів були поширені скульптурні Розп’яття з «пристоячими» – невеликими фігурами Богородиці та Іоанна, складовими компонентами цих композицій. Фігури були цікавими в плані інтерпретації майстрами іконографічних персонажів. Наслідуючи професійні зразки, у скульптурі святого Іоанна народний майстер намагався відтворити характерну для доби бароко позу вигнутої постаті з виставленою вперед ногою. Невеликого розміру фігура «пристоячого» вирізана з цільного шматка дерева. Вправними рухами різця майстер чітко окреслив очі, прямий ніс, акуратні міцно стулені вуста. Статична фронтальна постать сповнена відчуття болю та невтішної втрати, переданого страдницьким виразом обличчя, закоченими очима та нахилом голови. Гладко зачесане назад волосся Іоанна опускається на плечі. Святий одягнений у туніку синього кольору, з його плеча спадає червоний гіматій, змодельований чіткими рубаними складками. На знак відданості Христу Іоанн приклав праву руку до серця, а ліва безсило опущена вниз. Це візуально підсилює емоційність та експресію образу.