Погруддя Наталії Андріоллі

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-580
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Погруддя Наталії Андріоллі
Дата створення: 1893
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: ліплення
Матеріал: теракота
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 23.5 x 13 x 8

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова. Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові. Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі. Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Одним із найбільш ліричних жіночих образів у доробку Т. Баронча є погруддя Наталії Андріоллі – уродженої Тарновської, скульпторки та художниці, авторки малярських, графічних, декоративно-ужиткових творів, учениці В. Ґерсона у Варшаві, скульпторів Ж.-А. Інжальбера, Т. Ноеля, Л. А. Рубо. Дружини Міхала Ельвіра Андріоллі (1836–1893) – представника романтизму, митця-графіка, знаного ілюстратора польської та світової літератури. Як і в низці інших жіночих портретів Т. Баронча 1890-х рр., засобом художньої виразності у погрудді слугує м’яка ліпка обличчя, увиразнена графічними лініями овалу, зачіски, брів, повік. Так, у найбільш пластично цілісному фронтальному ракурсі мрійливу творчу натуру моделі віддзеркалюють самозаглиблений задумливий погляд, сором’язливість, зворушлива ніжність губ і великих мигдалеподібних очей. Декоративністю, згодом притаманній львівській сецесії, позначено хвилясті пасма волосся і розташований на постаменті дещо «салонний» квітковий букет. Водночас при сприйнятті зображення у профіль і три чверті помітна пластична подрібненість, відсутня у більш пізніх портретах Т. Баронча початку 1900-х рр.

Надписи та символи

На цоколі знизу: «Natalja / Andriollowa / 1893».

Портретована особа