На ложі, вкритому світло-зеленою тканиною теплого відтінку, зображена спляча оголена жінка. Зліва, за відхиленою темною портьєрою, спокійною красою дихає краєвид. За обрисами давнього міста сідає сонячний диск, довгим відблиском торкаючись водяної гладі. Від твору віє особливою чарівністю. Вишукана плавність ліній, м’які обриси далекого краєвиду, тіні для створення об’єму – усе це притаманне роботам художників епохи Відродження. Звернення до античної міфології – характерна прикмета періоду раннього Ренесансу. Антична культура стала фундаментом і арсеналом гуманізму, що уславлював духовну і фізичну красу людини. «Венера, що спить» – один із найпопулярніших сюжетів того періоду. Венера – богиня краси, кохання, весни, бажань, відродження.