Цей лист зі шкіцами Юліана Зайця демонструє композицію з серії графічних копій – п’яти бюстових портретів та одного поколінного, що розміщені у вільному, але згармонізованому порядку. Робота виконана у техніці олівцевого малюнка з майстерним використанням тональних переходів та витонченим моделюванням об’ємів. Можемо стверджувати, що зображення зібрані у стилі візуального «альбому» – без чіткої концепції, проте об’єднані тематикою: перед нами – копії з відомих портретів авторства європейських митців XIX–XX століття, зокрема автопортрет Ежена Делакруа, інтерпретація образів Карла фон Марра та репрезентативні портрети державних діячів художника Макса Конера. Автопортрет Ежена Делакруа подано у манері, суголосній романтизму – з характерним емоційним напруженням погляду, трохи зсунутою композицією та активною роботою тону. Майстерно передано вираз очей, експресивну зачіску та виразну лінію рота, що разом формують враження енергії. Поряд – зображення, що є копіями портретів батьків Карла фон Марра. Чоловічий образ художника Джона Марра зосереджений, з опрацюванням зморшок, високим чолом, дещо суворим, зібраним поглядом, характерної форми вусами та бородою. Жіночий портрет Берти Марр з акцентом на овальності обличчя, серйозному виразі очей і майстерно штрихованому світлотіньовому моделюванні. Третя група зображень репрезентує типову для офіційної портретної практики XIX століття іконографію державних мужів: це ретельно змодельовані голови в профіль чи три чверті, з індивідуалізованими рисами – загостреними носами, суворими губами, високими чолами. Згідно з підписами, це копії з робіт Макса Конера – німецького портретиста. У цих образах акцент і на психологічній глибині, і на символічності персоналій Максиміліана Шумана та суперінтенданта Гільдебранта. Загалом композиція листа демонструє не лише технічну вправність у копіюванні живописних джерел, а й уважне прочитання стилістичних особливостей різних авторів. Попри вторинність матеріалу, графічна інтерпретація має свою пластичну мову: злагоджену, врівноважену, виконану з повагою до оригіналу. На звороті листа розміщено три фігурні студії жіночого оголеного тіла, виконані у класичній академічній манері. Рисунки зроблено чорнилом (сепією) на папері, з акцентом на лінійну чіткість, пропорційність та вивірену пластику фігури. Усі три пози демонструють рух та складні ракурси у контексті побутових чи натурних. Фігура ліворуч сидить, але розташована на листі під кутом 90º до інших, з нахиленою головою, руками, які дотикаються до гомілок. Попри статичність, поза передає напругу хребта, гнучкість ніг і лінії спини. Шкіц позначений уважністю до м’язових переходів – тут анатомічність поєднано з певною художньою умовністю: окремі ділянки, наприклад, кисті чи стопи, позначені лише легкими лініями або опущені повністю, щоб акцентувати на загальному ритмі тіла. Центральна жіноча постать напівзігнута, наче щойно схилилась або прагне підняти щось з підлоги. Композиція дозволяє оглянути тіло у тричвертному повороті, з чітким рисунком лінії хребта, сідниць, напружених м’язів. Третя фігура праворуч зображена зі спини – це наймасивніша постать у композиції. Плечі широко розведені, обидві руки заведені за голову – жест, що відкриває всю спину та дозволяє художнику ретельно змалювати рельєф трапецієподібних м’язів, лопаток та форми сідничних м’язів. У цій позі досягнуто виняткове поєднання статичної зрівноваженості з внутрішньою напругою, що виявлена через вигин хребта та динаміку рук. Композиція аркуша зважено організована – фігури не конфліктують між собою. Стилістично робота зберігає єдність штрихування, легкості контуру та мінімалізму. Підписи та дати біля кожної фігури вказують на їхнє виконання у рамках дослідницького процесу. Автор демонструє добре розвинене відчуття форми, пластики людського тіла та глибоке розуміння натурної постановки, що важливо для академічного мистецтва початку XX століття.