Медаль «Ян Павло Вороніч»

Генрик Штаттлер

Основна інформація

ID: С-II-610
Автор: Генрик Штаттлер
Назва: Медаль «Ян Павло Вороніч»
Дата створення: 1852
Країна: Королівство Польське
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: бронза
Розміри (діаметр, см): 18

Додатково

Вид: скульптура (рельєф)
Жанр: портретний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Дідушицьких

Інформація про автора

Автор: Генрик Штаттлер
Роки життя: 1834–1877
Країна: Королівство Польське
Біографія: Генрик Штаттлер (13.06.1834–26.05.1877) – польський скульптор. Народився у Кракові, син краківського художника Войцеха Корнелія Штаттлера. Спочатку навчався під його керівництвом, згодом. у 1844–1852 рр. – у краківській Школі образотворчих мистецтв. У 1850 р. створив пам’ятну медаль на згадку про Велику пожежу Кракова. У 1852–1860 рр. продовжив навчання в Академії Святого Луки в Римі. У цей час не воднораз брав участь у виставках та отримував нагороди. Під час перебування у Римі відвідав Відень і Варшаву. Певний час проживав у Парижі й виставив роботу в «Салоні французьких художників». У 1860 р. назавжди оселився у Варшаві, де керував студією. З 1862 р. часто виставляв твори у Варшавському товаристві заохочення вишуканих мистецтв. Періодично відвідував Краків для виконання замовлень та експонування творів на виставках Товариства друзів образотворчих мистецтв, зокрема у 1871–1872 рр. Моделював скульптури із гіпсу (нерідко призначені для відливу із бронзи) й витесував їх із каменю. Улюбленим матеріалом скульптора був білий мармур, часто з каррарських кар’єрів. Здобув популярність насамперед як автор портретних медальйонів і бюстів історичних діячів і сучасників, зокрема генерала Юзефа Хлопицького (бл. 1849–1850 рр., бронза, Національний музей у Варшаві). Проєктував і створював статуї та пам’ятники. Є автором композицій релігійного та алегоричного змісту («Невинність», 1864) й розробником дизайну медалей. У своїй творчості Г. Штаттлер майстерно поєднував неокласичні риси з романтизмом (неоготичні мотиви на деяких надгробках), реалістичністю і традиціями академічної пластики.

Опис роботи

Ян Павло Вороніч (28.06.1757–06/07.12.1829) – польський поет, письменник. Єпископ краківський, архієпископ варшавський, примас Королівства Польського. Народився на Волині в шляхетській родині Вороніч герба Гербурт (Павенжа). Навчався в єзуїтів в Острозі. У цей час виявив поетичні здібності. У 1770 р. вступив до єзуїтського ордену. Незабаром розпочав навчання у Вільнюській академії. У 1777 р. працював в Острозі вчителем у колишній єзуїтській школі. У 1783–1784 рр. вивчав теологію в семінарії Святого Хреста Отців Місіонерів у Варшаві. З 1794 р. – канонік Хелмінской єпархії. Під час повстання Т. Костюшка був комісаром комісії з упорядкування справ у Мазовії. 12 березня 1795 р. став каноніком варшавським, з листопада 1797 р. – каноніком вроцлавським. У 1803–1815 рр. служив священником поблизу Варшави в церкві св. Єлизавети. Брав участь у роботі Товариства друзів науки. Після виникнення Варшавського герцогства в 1806 р. призначений членом Військово-адміністративної палати, а в 1808 р. – членом Державної ради. У 1810 р. став членом відділення внутрішніх справ і релігійних обрядів. У 1812 р. увійшов до складу Генеральної конфедерації Королівства Польського. У 1815 р. призначений єпископом краківським і сенатором Царства Польського. У 1818 р. у Львові вийшла друком краща поема Я. П. Вороніча, присвячена княгині Ізабелі Чарторийській (1745–1835). У 1827 р. став архієпископом Варшавським і примасом Царства Польського. У 1828 р. був членом Сеймового суду, який мав судити осіб, звинувачених у державній зраді. Помер у Відні 7 грудня 1829 р. Похований на Вавелі.

Надписи та символи

«Х Jan Paweł Woronicz».

Портретована особа