Леон Потоцький (14.07.1799–06.12.1864) – польський письменник, автор романів і мемуарів. Народився в сім’ї Станіслава Флоріана Потоцького, генерала армії Королівства Польського, та графині Юзефи Марії, уродженої Сологуб. У 1817–1820 рр. навчався у Варшавському університеті. У 1820 р. одружився із Барбарою Коссаковською. У 1828 р. став камергером при дворі Польського королівства. Брав участь у Листопадовому повстанні, після поразки якого в жовтні 1831 р. емігрував до Дрездена. У 1834 р. після оголошення амністії повернувся до Польщі. Згодом розлучився із дружиною і провів два роки у Литві. У 1836 р. остаточно повернувся до Варшави, де брав участь у громадському житті, займався редакційною, науковою і письменницькою діяльністю. Був співзасновником щомісячного літературного та наукового журналу «Варшавська бібліотека», що видавався у 1841–1914 рр. У 1843 р. – одружився вдруге з Анною уродженою Млокосевич. У 1854 р. в Познані вийшли друком твори Л. Потоцького «Благословенний, або Палац Потоцьких у Варшаві» та «Нарис суспільного життя Варшави у другій половині XIX ст.». Найбільш відомим твором автора є видані посмертно в 1869 р. тритомні «Мемуари пана Камертона», в яких описані історичні місця і пам’ятники, звичаї та традиційне литовське вбрання. Цінною частиною «Мемуарів...» є описи магнатських резиденцій та історії магнатських родів. Помер 12 грудня 1864 р. в Ризі, де похований на цвинтарі при церкві св. Франциска.