Погруддя Христофора Колумба

Христофор Колумб (Cristoforo Colombo) (між 26.08. і 31.10.1451 – 20.05.1506) – іспанський мореплавець італійського походження, першовідкривач Америки. Перший мандрівник, який перетнув Атлантичний океан і вийшов у Карибське море. Його діяльність поклала початок епосі великих географічних відкриттів та колонізації Нового Світу. Започаткував дослідження Центральної та Південної Америки, відкрив усі Великі Антильські острови. Народився між 26 серпня та 31 жовтня 1451 р. в Генуї. Батько, Доменіко Коломбо, був ткачем, виноградарем і торговим агентом. Христофор здобув освіту, вивчав математику, космографію, географію і навігацію. З юних років почав виходити у море. Спочатку Колумб плавав у Середземному морі. У 1470-х рр. оселився в Португалії, яка була тоді центром атлантичної експансії. Вивчав географічні праці (зокрема «Книгу» Марко Поло) та карти й дійшов висновку, що до багатих країн Сходу (Індії, Китаю, Японії) можна дістатися, рухаючись на захід через Атлантичний океан. Однак значно недооцінив розміри Землі та відстань до Азії. Протягом багатьох років намагався знайти мецената для фінансування експедиції, пропонував свій проєкт португальському королю Жуану II, потім англійському та французькому дворам, але скрізь отримував відмову. У 1485 р. перебрався до Іспанії. Після довгих переговорів іспанські монархи Фердинанд II Арагонський та Ізабелла I Кастильська погодилися підтримати його план. 17 квітня 1492 р. вони підписали з ним «Санта-Феський капітуляційний договір», який надавав Колумбу титули адмірала, віцекороля та генерал-губернатора всіх відкритих ним земель, а також право на частину знайдених багатств. Перша експедиція (1492–1493). 3 серпня 1492 р. три каравели – «Санта-Марія», «Пінта» та «Нінья» – вийшли з порту Палос-де-ла-Фронтера. Після зупинки на Канарських островах флотилія рушила на захід. 12 жовтня 1492 р. матрос Родріго де Тріана побачив землю – острів Сан-Сальвадор (Гуанахані) у Багамському архіпелазі. Колумб висадився на берег й вважав, що досяг Ост-Індії, тому місцевих мешканців назвав «індіанцями». Також відкрив острів Еспаньйола (Гаїті) та Кубу. На Еспаньйолі було засновано перше європейське поселення – Ла-Навідад. 15 березня 1493 р. Колумб повернувся до Іспанії, де його зустріли як героя. Друга експедиція (1493–1496). У другій експедиції взяли участь 17 суден і понад 1200 осіб. Метою була колонізація вільних земель. Були відкриті Малі Антильські острови, Пуерто-Рико, Ямайка, продовжено дослідження Куби та Еспаньйоли. Колумб продовжував керувати колонією на Еспаньйолі, але його адміністративні якості виявилися слабкими, що призвело до конфліктів серед колоністів. Третя експедиція (1498–1500). Під час третьої подорожі Колумб досяг північного узбережжя Південної Америки (територія сучасної Венесуели), але все ще вірив, що це околиці Азії. На Еспаньйолі тим часом спалахнуло повстання проти його брата Бартоломео. Для розслідування зловживань до колонії прибув королівський комісар, який заарештував Колумба та його братів і відправив їх у кайданах до Іспанії. Монархи звільнили мореплавця, проте позбавили того монопольних прав на відкриття нових земель. Четверта експедиція (1502–1504). Остання експедиція мала на меті знайти прохід на південь від нових земель, який, на думку Колумба, мав вести в Індійський океан. Досліджував узбережжя Центральної Америки (Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рика, Панама). Під час важкого плавання втратив усі кораблі й був змушений перезимувати на Ямайці, перш ніж був врятований. 7 листопада 1504 р. остаточно повернувся до Іспанії. Останні роки життя Колумб провів у марних спробах відновити свої привілеї та титули. Помер 20 травня 1506 р. у Вальядоліді. Був переконаний, що відкрив західний шлях до Азії. Його прах неодноразово перевозили; зараз вважається, що чоловік похований у Севільському соборі.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького