Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображені двоє чоловіків із лопатами. Обоє на голові мають капелюхи, чоловік справа вдягнений у жакет із великими ґудзиками, праву руку поклав до кишені, а лівою опирається на лопату. Він за віком молодший, а погляд спрямований вдалину. Чоловік ліворуч, можливо, дещо старший за віком і виглядає більш стомлено, його обличчя худе й, імовірно, виснажене. Лівою рукою тримає скинуту на плече лопату, а в правій руці закритий кошик або коробку. Він одягнений у довгий плащ або каптан. Характерно, що чоловік ліворуч стоїть босоніж, коли інший взутий у туфлі, також й головні убори – в чоловіка зліва капелюх схожий на солом’яний із прямими полями як носять селяни, у другого головний убір темного кольору, вірогідно, із цупкої тканини та загнутими полями. Фон на якому зображені постаті переданий схематично, очевидно, це природа у сільській місцевості. Фігури стоять на землі, позаду видніється рослинність із кущів та дерев, також справа поміж листя проглядає контур селянської хати. Можна припустити, що це господар зі служником або найнятим робітником, які прямують із якихось робіт. Зображення має спокійний, гармонійний характер. Лінії чіткі, деталізація помірна ми бачимо складки вбрання, риси обличчя. Фон рисунка мінімалістичний. Графічний рисунок має беззаперечну історико-культурну цінність оскільки тут є чітке та ретельне відтворення народного одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького