Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображені двоє молодих людей юнак і дівчина у традиційному селянському святковому вбранні. Це сцена із народного життя, ймовірно, пов’язана із зимовими обрядами, зокрема, колядою. Зліва стоїть юнак, одягнутий у довгу святкову сорочку та штани, поверх яких надітий пояс. На голові висока шапка прикрашена пір’ям, схожа на ту, яку носили під час обрядових дійств. У руках тримає довгу палицю або жердину з прапором, стрічками та гілочкою, можливо, з калиною чи барвінком – це атрибутика колядника або щедрувальника. Праворуч зображена дівчина вдягнена у довгу теплу святкову сукню й кожушок. На голові в неї хустка або чепець – традиційний жіночий головний убір. Вона виглядає святково, із прикрасами, вірогідно, намисто, хоча це й не деталізовано. Дівчина злегка схилилася до юнака, ніби слухає або щось говорить. Правою зігнутою в лікті й піднятою на рівень поясу рукою робить жест в сторону супутника. Постаті розміщені поруч й утворюють своєрідну пару. Обоє стоять прямо та дивляться один на одного, вирази обличчя відкриті, дівчина злегка посміхається. Герої, швидше за все перебувають на сільському подвір’ї, на що вказує легко окреслений простір перед огорожею. Сцена, ймовірно, символізує народні різдвяні традиції, зокрема колядування. Юнак із прапором виконує роль провідника гурту колядників або є символічною постаттю з обрядової драми. Дівчина, очевидно, теж бере участь у дійстві або просто супроводжує його. Графіка виконана чіткими тонкими лініями, з увагою до деталей в одязі, але без зайвого художнього реалізму. Зображення має етнографічну та святково-обрядову цінність. Воно передає атмосферу зимових свят в селі – із теплотою, увагою до народного костюма та традицій. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького