Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку представлені дві фігури на фоні наметового табору на дальньому плані видно декілька наметів і малі постаті. Одна фігура – значно вища, дорослий чоловік, який стоїть у профіль вліво; друга – нижча й молодша постать – хлопчик чи юнак, що стоїть поряд праворуч і теж дивиться вліво. Постать ліворуч має головний убір, який схожий на об’ємну, складену чалму, що нагадує тюрбан із кількома завитками навколо голови; укладений щільно, із м’якими складками. Плечі та частково спину прикриває одягнена пелерина або манто коротка накидка з «пухнастим» оздобленням по верху на ній присутні невеликі затемнені цятки, що нагадують хутро з плямами. Верхній одяг це довгий плащ або парадний халат, що спадає до долу, великі вертикальні складки й штрихування передає блиск і тяжкість матеріалу – на нижній частині видно тонкі вертикальні смуги, схожі на поздовжній орнамент або відтінки тканини. Плащ закриває більшу частину фігури та виглядає важким і багатим. Під ним проглядаються нижні краї одягу й плоске взуття із невеликим загостреним носком. Внизу зі зворотної щодо глядача сторони проглядають довгі піхви для зброї. Руки взяті в боки, постава врівноважена і гордовита. Молодша постать у руці тримає головний убір, а саме круглий фетровий/м’який капелюх або шапку, який юнак тримає в правій руці. Верхній одяг це – короткий туник чи двобортна куртка або подовжений жилет, підперезаний ременем на рівні талії; одяг доходить до середини стегон. У лівій руці довга вийнята з піхов шабля, що майже торкається землі; завдяки цьому постать схожа на юного зброєносця чи учня-воїна. На ногах короткі штани або панчохи чи вузькі шкарпетки підкреслені складками біля колін; взуття більш приземлене, із виразними підгинами. Загалом одяг простіший і функціональніший, ніж вбрання вищої постаті. Хутро пелерини передано дрібними цятками, гладкість плаща і його вертикальні складки показані довгим штрихуванням; дрібні перехресні штрихи передають тіні на тканині. Метал шаблі та жорсткі елементи ременя виділені чистішими контурами й блискучими відблисками шляхом мінімального штрихування. Сюжет виглядає як сцена із військового табору – старша постать може бути людиною вищого становища вельможею або старшим командиром, молодший супровідником, слугою чи юним зброєносцем. Композиція статична, обидві фігури показані в анфас-профільному положенні, що надає сцені урочистості й формальності; масштаби підкреслюють різницю у зрості та статусі. На тлі видніються згладжені елементи пейзажу й наметів, виконані мініатюрно, щоб не відвертати уваги від головних постатей. Отже, тут вочевидь представлена авторська варіація на історичну тему, яка заразом ретельно передає деталі вбрання зображених персонажів. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення історичного костюма, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.