Ваза (ампір)

Апеляція до Античності – особливість культури доби Ренесансу, класицизму та бароко, XVIII – ХІХ ст. Поряд з архітектурою, скульптурою і живописом, античні ремінісценції увійшли в декоративно-ужиткове мистецтво на рівні пластики, пропорцій, декору. Прикладом слугує ваза зі збірки Галереї з характерними рисами ампіру – пишним оздобленням, контрастом золота і чорної бронзи, архітектонічністю форм. На темному тлі постаменту сяє золота ліра – аполлонічний атрибут. Про бога наук і мистецтв Аполлона, мир, перемогу й тріумфи нагадує лавровий вінок. Мужність, звитягу і силу символізують орлині голови та античний шолом. Декоративну функцію виконують ероти, що ритмізують площину. Силует вази формують масивні вуха у формі золотих цапиних голів, що у гербових композиціях символізують наполегливу працю, непохитну силу, добросердечність і миролюбність. Фігуративна композиція із чоловічих і жіночих постатей в античних шатах формує контрастний вертикальній архітектоніці, класично урівноважений хвилеподібний горизонтальний ритм. Семантично зображення пов’язані з освітою і відсилають до грецьких понять «пайдейї» – невід’ємної від культурогенезу культивації людської природи, «арете» – дисципліни, доброчинності, доблесті й «калокагатії» – єдності внутрішньої та зовнішньої краси.

«F. ROSSNER»

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького