Ескіз є проєктом розпису на тему технічних досягнень в СРСР і передусім освоєння космосу як практичного втілення філософської концепції космізму. Підхід до вирішення композиції виразно позначений впливом монументального сакрального мистецтва, що відчутно в трактуванні ієрархії образів та розбудові колірних і тональних акцентів. Фактично вся вертикаль композиції розділена на троє секцій-нав. У центральній частині – там, де в сакральній архітектурі згідно з планом зазвичай розташований барабан, увінчаний куполом, знаходиться стилізоване зображення земної кулі, оточеної своєрідним світловим вінцем, що також має виразні паралелі з концепцією оформлення храмового простору. Над зображенням Землі вміщена фігура космонавта в повний зріст, який підняв праву руку. Цей вітальний жест іконографічно перегукується з жестом благословіння у християнському мистецтві. Відзначимо, що тло, на якому розміщена фігура космонавта, частково є умовним. Однак використання стилізованих зображень зірок говорить про те, що ця фігура в скафандрі зафіксована на тлі зоряного неба, але з таким наближенням й інтенсивністю сяяння небесних тіл, яке можливе виключно в умовах відкритого космосу. Ліворуч від центрального зображення розташоване симультанне поєднання сцени старту ракетоносія із характерними світловими ефектами у нижній партії. Над ним у верхній партії вміщене зображення з космічного простору, де знаходиться пілотована частина ракетного модуля із фігурою космонавта, який сидить за пультом керування. Праворуч від центральної частини композиції в нижній партії розташоване стилізоване зображення технологічного об’єкта, ймовірно пов’язаного із запуском ракети. Над ним у виокремленій секції – група стилізованих зображень людей, яких неможливо ідентифікувати за типом одягу чи іншими ознаками. Ця група з десяти осіб, можливо, є позначенням першого ряду святкової (вітальної) демонстрації, що йде за ними із прапорами та/або лозунгами на великих горизонтальних червоних полотнах (останнє складно стверджувати з огляду на відсутність відповідних текстових написів). Загалом завдяки складному, доволі урочистому колориту із поєднанням теплих та холодних партій з виразними наголосами, сформовано величний образ, у межах якого, за засадами також близькими до житійних ікон в окремих сценах-клеймах, здійснено розгорнуту розповідь про подвиг освоєння космосу людиною, що є, безперечно, центральним для науково-футурологічної концепції космізму.