Ескіз монументального розпису, що складається з серії взаємопов’язаних епізодів-сюжетів з тогочасного сільського господарства (молочна ферма, сучасне рослинництво, старе і нове – «селянка з серпом і комбайнер», тваринництво в гірському регіоні, сільське господарство в азійській частині СРСР, селянська родина, свято врожаю, хід на косовицю, пейзаж з коровою). Як і в інших ескізах, Василь Польовий розбудовує не виключно робочий, але й відпочинковий контекст, де поруч зі змалюванням механізації процесів та наукомісткої трансформації є майже елегійні сцени на межі краєвиду та пасторалі (крайня права частина). Відзначимо, що образи сучасників, які працюють у цій царині народного господарства, трактовано як конкретизовано, так і узагальнено (образи працівників радше нагадують селян з плакатів «Вікна РОСТА» Володимира Маяковського, відомі образи з полотен Казимира Малевича чи Анрі Матісса). Важливо, що у випадку конкретизації, навіть певної портретності селянки з серпом та комбайнера поруч, з впізнаваними атрибутами останнього (характерної форми «штурвала»), жінка трактована з певною гумористичною стилізацією. Її вбрання відсилає до псевдоантичної стилістики, а зачіска селянки – модельна стрижка з проділом, радше надає цьому образу певного комізму. Однак загальна врівноваженість композиції, м’який колорит та гармонійна оповідальність створюють спокійну, проте не надмірно героїзовану розповідь про людей, які працюють у різних регіонах, природних ландшафтах та кліматичних поясах.