Погруддя Яна Каспровича

Казимира Малачинська-Пайздерська

Основна інформація

ID: С-I-331
Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Назва: Погруддя Яна Каспровича
Дата створення: 1906
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри: 51 x 66 x 35 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Музей князів Любомирських у Львові

Інформація про автора

Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Автор мовою оригіналу: Kazimiera Małaczyńska-Pajzderska
Роки життя: 1879–1959
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща
Біографія: Казимира Малачинська-Пайздерська (4 березня 1879, м. Бучач, нині Терноп. обл. – 12 квітня 1959, м. Познань, Польща) – скульпторка і малярка, одна із найбільш яскравих представниць жіночої творчості на львівських теренах. Мисткиня народилася в Бучачі у родині Геллерсперг-Геллерів. У 1897 р. (за іншими даними – у 1903 р.) вийшла заміж за Мар’яна Антонія Малачинського. Навчання художниця розпочала у 1898–1900 рр. з відвідування публічної зали рисунка і скульптури львівської Художньо-промислової школи та продовжила у 1901–1905 рр. у С.-К. Островського та А. Попеля у приватній школі С. К. Батовського, О. Августиновича та О. Рейхана. У 1906-му та 1908–1910 рр. (за іншими даними – у 1906–1913 рр.) К. Малачинська-Пайздерська навчалася у Парижі в популярних на той час Академії Колароссі та Академії Ґранд-Шом’єр в Е.-А. Бурделя і Ф.-М. Шарпентьє. У 1911 р. (за іншими даними – у 1913 р.) у Парижі вдруге вийшла заміж за історика мистецтва Нікодема Пайздерського. До 1913 р. свої твори підписувала «К. Малачинська» або «К. Геллер-Малачинська».
Саме навчання у мистецьких центрах Європи обумовило експерименти мисткині з формою, її натхненність імпресіонізмом О. Родена та заснованою на осмисленні античного спадку творчістю Е.-А. Бурделя. У 1909 р. вона дебютувала на виставках у Львові з портретами президента Львова Тадеуша Рутовського, польського поета-модерніста Яна Каспровича, письменниці Марії Левицької та іншими енергійно модельованими скульптурами. У 1910 р. в паризькому Салоні експонувала портрет Адама Дідура у ролі Мефістофеля і композицію «Сироти». Цього ж року у Львові на Загальній виставці польського мистецтва було представлено три гіпсові скульптури К. Малачинської-Пайздерської – ескіз «Сиріт», «Чоловічий торс» (імовірно, портрет живописця Тадеуша Прушковського), «Юнака у задумі» (1910). На Осінній виставці у Львові було експоновано вісім творів скульпторки, зокрема «Погруддя Добрусі Лесневич», портрет актора Адама Дідура в ролі Мефістофеля й «Погруддя філософа Казимира Твардовського» (1911). У 1911 р. на виставках у Львові К. Малачинська-Пайздерська представила «Погруддя Владислава Міцкевича» (1911), «Портрет Марусі Горецької з Міцкевичів» (1911), «Погруддя Гелени Більської (1911), «Портрет співака Фернандеза» (1911). Перед від’їздом зі Львова до Познані у грудні-січні 1912–1913 рр. експонувала дві гіпсові скульптури «Портрет Владислава Вітвіцького» та «Портрет пані П.». Успішною була участь мисткині у виставках, що відбулись у галереї Захента у Варшаві (1912) та Товаристві прихильників красних мистецтв у Познані (1915).
Мисткиня відома скульптурними портретами – жіночими, ліричними; і чоловічими, з увиразненням інтелектуального, творчого, вольового начала. Ознакою її індивідуальної манери стали психологізм, відтворення мінливих настроїв, за якими проглядає сутнісне, імпресіоністська живописна форма, асиметрія композицій, експресивний рух, імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, відлуння сецесії, модернізованої класики та архаїки. Утіленню творчих задумів слугували гіпс, мармур, бронза, в яких мисткиня створила десятки робіт, здебільшого голів, торсів та погрудь.
У роботах К. Малачинської-Пайздерської 1908–1912 рр. привертає увагу зрілість творчої манери, точність психологічних характеристик, достовірність відтворення індивідуальних рис. Гру світлотіні та зв’язок скульптури з середовищем забезпечують «живописність» абрисів, нечітка лінійність, невимушені нахили голів. Крім портретів та об’ємних композицій у 1908–1913 рр. мисткиня створила декілька рельєфів.
У царині живопису К. Малачинській-Пайздерській належать олійні портрети, квіткові натюрморти, краєвиди Львова, Волині та Італії, створені під впливом імпресіонізму.
З 1913 р. К. Малачинська-Пайздерська працювала у Познані, переважно у портретному жанрі. До цього періоду належать медаль Загальної Крайової виставки 1929 року і фігуративні барельєфи на пам’ятнику Найсвятішого Серця Ісуса Христа (1932, 1939).

Опис роботи

«Погруддя Яна Каспровича» (бл. 1906) – поета, перекладача, літературознавця, філософа, історика, співробітника часописів «Kurier Lwowski» та «Słowo Polskie», у 1909–1923 рр. – викладача літератури і літературної компаративістики в Університеті Яна Казимира у Львові, у 1921–1922 рр. – його ректора, належить до ранніх творів К. Малачинської-Пайздерської, експонованих на дебютних виставках мисткині у Львові 1909 року з-поміж інших 13-ти портретних скульптур.
Особливістю твору є енергійне моделювання і достовірність відтворення індивідуальних характерних психологічних ознак. Інспірації О. Родена та загалом імпресіоністичного формотворення помітні у невимушеному нахилі голови та рамен, природності міміки, намаганні вловити миттєве у намаганні вловити миттєве у плині подій. На обумовленість художнього рішення імпресіоністичними пластичними знахідками вказують асиметризм скульптурних об’ємів, «живописне» моделювання поверхні, світлотіньові ефекти, «розмивання» абрисів й активна взаємодія форми із простором. Інтелектуалізм портретованого підкреслено високим відкритим чолом і вдумливим поглядом, наче зроджуваними думкою й словом. «Комунікативність» скульптури, її уналежненість часопростору глядача обумовлює незначна висота постаменту-рамен і свідоме ігнорування авторкою пластичних засобів виокремлення зображення із середовища.

Надписи та символи

Знизу підпис: «K. Malaczyńska»; на звороті: «Muz. Lub. / Nr. Spisu 19. / Wys. 50 cm».

Портретована особа