Це все оцей селянський син наробив

Осип Курилас

Основна інформація

ID: Г-V-2193
Автор: Осип Курилас
Назва: Це все оцей селянський син наробив
Техніка: рисунок
Матеріал: папір туш перо
Розміри (висота x ширина, см): 20 x 20

Додатково

Вид: графіка
Жанр: ілюстрація
Провенанс: Закуплено в Д. Д. Семчишин, 1988

Інформація про автора

Автор: Осип Курилас
Роки життя: 1870–1951
Країна: Україна
Біографія: Осип Петрович Курилас (07.08.1870, м. Щирець, нині смт Пустомитів – 25.06.1951, Львів) – живописець, графік. Член СХУ (1939, заступник голови Львів. відділ.), Спілки праці українських образотвор. митців (1941). Закінчив Львівську художньо-промислову школу (1892). Юнак мав бажання продовжувати навчання в Академії мистецтв, але для цього потрібні були гроші, які батько спрямовував на виховання решти своїх дітей. Тож Осип підробляв малюванням ікон і портретів для міщан. Проте згодом завдяки допомозі старшого брата зміг навчатися у Краківській Академії Мистецтв (1895–1901; викл. Л. Вичулковський, Я. Мальчевський). Член Товариства для розвою руської штуки (Львів, 1898). Учасник міських художніх виставок від 1898. Персональна виставка у Львові (1900). Здійснив у 1903 році творчу подорож Західною Європою (Відень, Дрезден, Прага, Будапешт). У 1906 році одружився з Валерією Скорхан. У 1914 році заарештований австрійським урядом і вивезений до еміграційного табору у Західних Карпатах. 1915 року переїхав до Львова, мобілізувався до австро-угорської армії, був зарахований до легіону УСС, був стрільцем булавного відділу І полку Легіону. Член Пресової кватири УСС (1915–19). Викладач рисунку в українській жіночій учительській гімназії та Мистецькій школі О. Новаківського (1919–39). У 1935 році після смерті Новаківського очолив школу. Заступник декана мистецького факультету Української (таємної) технічної школи (1923–26) у Львові. Викладач живопису Мистецько-промислової школи та Інституту народної творчості. Співпрацював із львівським журналом «Дзвінок», «Зиз», «Наш приятель», «Шляхи», «Новий час», «Світ дитини» (цикл ілюстрацій до «Пригод Юрчика Кучерявого», «Гав на вакаціях», 8 рисунків до біографії Т. Шевченка). Ранні графічні твори відзначаються композиційною компактністю, узагальненням буденних фрагментів, настроєвістю, психологічною характеристикою персонажів, чіткістю рисунку. Автор ескізів до опери «Галька» С. Монюшка (1912), портретів, пейзажів, натюрмортів, ілюстрацій до дитячих казок, листівок на Стрілецькі теми, Різдва, Великодня, українських і польських пісень. Звертався до побутових, історичних жанрів, писав полотна на військову та релігійну тематику. Малював карикатури, ілюстрував стрілецький гумористичні журнали «Самохотник», «Республіканський самохотник», «Бомба», «Самопал». 40 картин Куриласа (зокрема «Бій на Маківці», «Бій на Лисоні», «Бій на Сінній площі у Києві», «Кравецька робітня», «Монахиня», «Стрілець над книжкою», «Підхорунжий», «Польовий духівник»), що були вилучені зі спецфондів Львівського музею українського мистецтва, 1948 і 1952 було спалено. Осип Курилас – один із засновників модерного українського сакрального мистецтва, використовував українську орнаментику на іконах «Ісус Христос – небесний Учитель», «Пречиста Діва – Мати руського краю», «Пречиста Діва – Мати України» (видано 1910 значним тиражем). Створив ікони для іконостасів у церквах США, Канади, Польщі, України. Зазнав матеріальних утисків і переслідувань. Відомі живописні твори художника: «Сільська дівчинка» (1898), «Околиці Кракова» (1902), «Дружина» (1903; 1918), «Св. Дмитрій» (1906), «Похорон Т. Шевченка» (1911), «Бездомні» (1914), «В. Шухевич» (1916), «Дивлюся, аж світає», «Т. Шевченко» (обидва – 1918), «Гуси пасуться» (1926), «Хризантеми» (1930), «Гуцульська пара» (1937), «Митрополит Андрей Шептицький», «На Гуцульщині» (обидва – 1942), «Гуцули читають газету» (1945), «Лісоруби» (1947), «Автопортрет» (1948). Серед графічних творів особливою майстерністю вирізняються ілюстрації до повісті «Боротьба за право» М. Отаманюка (1910), «Юрза-Мурза» Ю. Шкрумеляка; обкладинки – до народного календаря «Товариш» (1911), букваря «Перша книжечка до читання для українських дітей» (1922; 1926) і «Читанки» (для 2, 3, 4 кл.), збірки «Новина» В. Стефаника, повісті «Борислав сміється» І. Франка (обидві – 1951; Львів); Відомі серії картин Осипа Куриласа на історичні теми й портрети державних і культурних діячів для книги «Історія України-Русі» (Краків, 1912) М. Аркаса. Також митець відомий своїми шаржами на Богдана та Левка Лепких, М. Угрина-Безгрішного, І. Боберського, М. Гайворонського, карикатурами – «Трафила коса на камінь», «Редактор “Червоної калини”» (обидві – 1917). Після I світової війни вийшла друком серія листівок «Стрілецькі типи» (1916–18). У повоєнні роки Осип Курилас працював здебільшого в жанрі соціалістичного реалізму. Типові назви його тогочасних картин: «Колгосп у Щирецькому районі» чи «На колгоспному дворі». Помер художник 25 червня 1951 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Опис роботи

Малюнок квадратної форми виконаний пером чорною тушшю. В правій частині на підвищенні – дві постаті, розвернуті ліворуч. Перша – чоловік у пишному чорному вбранні із білим багатим оздобленням, з нагородами на грудях. За його спиною – жіноча постать у світлому вбранні з короною на голові з трьома обличчями: центральне – жіноче, що усміхається, ліве – грубе чоловіче з виряченими очима, великим носом та іклами, праве – це голова птаха. Чоловік і жінка вказують рукою на селянина, що стоїть ліворуч з похиленою головою, втягнутою у плечі, довгими вусами та складеними на животі руками. Одягнений селянин у смушеву шапку та кожуха. Ілюстрація створена на «шевченківську» тематику, не присвячена якомусь конкретному твору Т. Шевченка, а радше стосується біографії художника і поета в інтерпретації Осипа Куриласа.

Надписи та символи

У правому нижньому куті підпис художника пером і тушшю. Внизу напис олівцем: «Се все оцей селянський син наробив».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького