Ілюстрація до казки «Золоте яєчко»

Віктор Цимбал

Основна інформація

ID: Г-V-2149
Автор: Віктор Цимбал
Назва: Ілюстрація до казки «Золоте яєчко»
Техніка: рисунок
Матеріал: папір туш перо гуаш
Розміри (висота x ширина, см): 23.2 x 23.6

Додатково

Вид: графіка
Жанр: ілюстрація
Провенанс: Закуплено в Д. Д. Семчишин, 1988

Інформація про автора

Автор: Віктор Цимбал
Роки життя: 1901–1968
Країна: Україна, Аргентина, США
Біографія: Віктор Цимбал (16.04.1901, с. Ступичне Катеринопільського району Черкаської області, Україна – 28.04.1968, м. Нью-Йорк, США) – український маляр, графік і художник книги. За іншими даними народився 1 травня 1902 року в родині шкільних вчителів. Через арешт «за мазепинство» батько не зміг повернутися до вчителювання, тому родина змушена була переїхати до Києва. Тут знайшов роботу на свічковому заводі. Початкову освіту Віктор здобував вдома. У 1912–1917 роках навчався у Другій київській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського Братства. 1917 року записався до Студентського Куреня, члени якого збиралися в клубі «Родина» на Володимирській вулиці. Коли студенти відряджалися до бою під Крутами, батько категорично, силою, не пустив його. Згодом Віктор завершив навчання в гімназії, отримавши свідоцтво. Акт видачі свідоцтв першого випуску гімназії відбувся урочисто в червні 1918 року – це був перший випуск української гімназії в Українській Державі. Ще під час гімназійного навчання Віктор Цимбал відвідував вечірні курси професора В. Менка в Київській Мистецькій Школі. Згодом записався до Київського художнього училища, де навчався у видатного українського митця Олександра Мурашка. Одначе через воєнні події змушений перервати навчання. Вступив добровольцем до лав армії Української Народної Республіки, опинився з військовою частиною в Кам'янці Подільському, вступив до Старшинської школи, в складі якої брав участь у боях до листопада 1920 року. Після вимушеного відступу Армії УНР за Збруч та поразки національних змагань Віктор Цимбал опинився в польських таборах для інтернованих українських військовиків, де перебував упродовж 1920–1922 років. Тут Віктор Цимбал, попри важкі умови, малював портрети, декорації та карикатури у таборових виданнях, створив цикл «Типи інтернованих», надруковані в газеті «Українська Трибуна», яку в 1921–22 роках редагував у Варшаві український публіцист Олександр Саліковський. Віктор Цимбал був активний у таборових виданнях «Веселка», «Блоха», «Колючки». 1923 року Віктор Цимбал переходить кордон і осідає у Празі. Там навчається в Мистецько-промисловій школі, яку успішно закінчує 1928 року з нагородою – одномісячною стипендією до Італії. Згодом навчається в Українській студії пластичного мистецтва у Празі у професора Сергія Мако, Івана Мозалевського, у професора Кареля (графічні техніки). Визнання до молодого художника прийшло після перемоги у конкурсі на кращу графіку (зображення чеського патріота й історика Поляцького), який проводився під патронатом уряду Чехословаччини. Праця Цимбала отримала найвищу оцінку попри значну конкуренцію. У 1928 році Віктор Цимбал переїхав до Аргентини, де поринув у роботу: був ілюстратором книг, створював графічні зображення, працював у рекламі для фірм Аргентини й США. Постійно співпрацював з українським видавництвом «Світ дитини» у Львові. Завдяки своєму таланту та винахідливості в роботі над рекламною та промисловою графікою Віктор Цимбал став відомим не лише в Аргентині, а й у всій Південній Америці, а також у США та Європі. Провідні рекламні агентства шикувалися в чергу зі своїми замовленнями. Серед відомих корпорацій, для яких створював рекламу художник, можна назвати General Motors, Ford, Coca-Cola, Shell, Kodak, Martini, Opel, Nestle й багатьох інших. Проте водночас створював малярські роботи. Перша персональна виставка відкрилася в Галерії Мюллера в Буенос-Айресі у вересні 1936 року. Митець представив низку олійних картин здебільшого пейзажного характеру. Його краєвиди доповнювалися реальними та фантастичними зображеннями людей та тварин. Віктор Цимбал брав активну участь у громадському та культурному житті. Зокрема серед української діаспори влаштовував різні урочистості, ініціював створення школи для українських дітей, дописував в українські часописи, оформив велику кількість українських газет і журналів: «Плуг і Меч», «Українське Слово», «Перелом», «Наш клич», календарі «Просвіти», «Історію України» Миколи Аркаса. Після Другої світової війни був одним з організаторів Комітету допомоги скитальцям, підтримував українських художників-емігрантів, організував перший Конгрес українців Аргентини. Багато робіт Віктора Цимбала присвячені Україні, про яку він ні на мить не забував, стежив за подіями на її теренах. У роботах митця широкий спектр подій в Україні: від славної минувшини до трагедій того часу, спричинених радянською владою. Свій біль за знищених Голодомором краян у 1932–1933 роках художник виразив у картині «Рік 1933». Створив також низку карикатур на комуністичних діячів, причетних до геноциду українського народу. Творчість Віктора Цимбала позначена сильним впливом символізму: олійні композиції «Три душі», «Катаклізми», «Рік 1933» (голод в Україні), краєвиди з Патагонії. Митець створив графічні портрети Тараса Шевченка, Володимира Липинського, Томаса Едісона, Артуро Тосканіні, Павла Скоропадського, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін.; численні політичні карикатури для гумористичного журналу «Мітла» у Буенос-Айресі (разом з Борисом Крюковим); сатиричні твори («У Лукомор'я», «Репатріація»). Віктор Цимбал – один із піонерів «видрапуваної техніки». Численні виставки художника відбулися у Буенос-Айресі (1936, 1948, 1956, 1959), а переїхавши 1960 року до Нью-Йорка митець двічі виставлявся там (1960, 1961) і двічі в Детройті (1961, 1963). Помер Віктор Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку на 67 році життя від захворювання, походження якого не з'ясоване. Похований 1 червня на українському цвинтарі біля Церкви-пам’ятника в Бавнд Бруку. 1970 року на його могилі поставлено пам’ятник на основі власного рисунка митця.

Опис роботи

Квадратна композиція, в центрі якої зображення чоловіка в стилізованому народному одязі з кувалдою в правій руці. Чоловік замахнувся на яйце, що лежить на столі перед ним. Стіл дерев'яний, із фігурно різьбленими ніжками, застрелений вишитою скатертиною.

Надписи та символи

На аркуші у верхньому правому куті олівцем: «3».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького